У суспільному виробництві кожної конкретної країни в обороті на кожний даний період часу завжди знаходиться певна кількість грошей. Вона залежить від безлічі чинників, вирішальними з них виступають кількість товарів і швидкість обігу однойменної грошової одиниці. Способи регулювання кількості грошей, що перебувають в обігу, і форми організації їх руху багато в чому визначають стан економіки країни і виступають важливими елементами, які забезпечують функціонування й розвиток усієї системи товарного виробництва.
У узагальненій формі дана формула відображає закон грошового обігу, суть якого полягає в тому, що кількість грошей, необхідних для обігу товарів, прямо пропорційна сумі їх цін і обернено пропорційна швидкості обігу однойменної грошової одиниці.
Інфляція. Розглянутий у попередньому розділі закон грошового обігу відображає сутність зв'язку між товарною та грошовою масами, що обслуговує їх рух. Якщо цей баланс порушується, то настає таке явище, як інфляція.
Інфляція (латин. іnflatio - здуття) являє собою порушення грошового обігу, що виявляється в переповненні грішми сфери обігу й у знецінюванні грошей. На поверхні це явище виявляється в зростанні цін. Уперше термін "інфляція" стосовно порушень грошового обігу було вжито у США в період громадянської війни 1861-1865 рр.
