60-ті роки XIX століття характеризуються новими явищами в історії школи та педагогічної думки в Україні. Скасування кріпосного права, розвиток капіталізму, загострення соціальних суперечностей, зростання селянських зворушень, революційно-демократичний рух — усе це об'єктивно сприяло розвитку шкільної освіти. У 60-х роках XIX ст. передові педагоги України виступили проти станової школи з її муштрою і відривом від життя, теорії від практики. Вимогам реформи початкової, середньої і вищої школи, розвиткові жіночої освіти, боротьбі за українську національну школу, запровадженню ефективніших методів навчання приділялося дедалі більше уваги.
Цей період характеризується бурхливим розвитком педагогічної преси, появою цілого ряду педагогічних журналів і газет. На сторінках педагогічних журналів висвітлювались питання, що стосувалися реформи шкільної освіти, психології, педагогіки, дидактики, методики викладання окремих дисциплін та ін. Суспільно-педагогічний рух 60-х років був не однорідним. Педагоги, що належали до різних напрямків, трактували питання з своїх класових позицій. Педагогічна думка середини та кінця XIX століття була представлена відомими діячами громадсько-педагогічної думки М.І. Пироговим, Л.М. Толстим, М.О. Корфом та ін. (буржуазно-ліберальний напрямок), К.Д. Ушинським, В.І. Водовозовим, М.Ф. Буняковим та ін. (буржуазно-демократичний напрямок), М.Г. Чернишевським, В.Г. Бєлінським, Д.І. Писаревим (революційно-демократичний напрямок), О.В. Духновичем, П.О. Кулішем, Л.Ф. Головацьким та ін. (національний напрямок).
|
ПРИЧИНИ ВИНИКНЕННЯ РУХУ |
||
|
Суспільно-політичні |
Суспільно-економічні |
Педагогічні причини |
|
Існування у країні феодальної залежності для мільйонів мас народу, яка вважалася уже на той час ганебним пережитком минулого в усіх цивілізованих країнах світу. Поразки Росії у Кримській війні. Політичні події 1848 року у Європі |
Існування кріпосницьких стосунків, які не давали можливості для розвитку капіталістичної економіки та необхідності для масової народної школи |
Невідповідність вузько станової освіти, в якій надавалась абсолютна перевага класицизму, потребам прогресивного розвитку суспільства; недостатня увага суспільства справі виховання людини-громадянина; панування у навчальних закладах політичного нагляду; застосування архаїчних методів навчання; відсутність системи підготовки вчителів для народних шкіл, їх крайня нерозвиненість |
|
ПРОВІДНІ ІДЕЇ РУХУ ТА ЙОГО ПРОЯВИ |
|
1.Перетворення в сфері освіти, які б сприяли приведенню школи у відповідність із потребами суспільного розвитку: а) створення масової народної школи, б)освіта жінок. 2. Створення педагогічних, просвітницьких та наукових товариств. Розвиток педагогічної публіцистики і педагогічних журналів. Відкриття громадських та приватних шкіл різних типів. Участь представників руху у здійсненні реформ освіти, у становленні земського освітнього руху. Сприяння народній освіті шляхом розвитку книговидавчої справи та «ходіння в народ». |
|
НАПРЯМКИ РУХУ ТА ЙОГО ПРЕДСТАВНИКИ |
||||
|
Ліберально-буржуазний |
Монархічний |
Буржуазно-демократичний |
Революційно-демократичний |
Анархічний |
|
М.І.Пирогов, М.І. Костомаров, І.І. Глібов, М.П. Драгоманов |
С.С. Уваров |
К.Д. Ушинський, В.І. Водовозов, Х.Д. Алчевська, М.О. Корф |
М.Г. Чернишевський, М.О. Добролюбов, Т.Г. Шевченко |
Л.М. Толстой |
