Світогляд Коменського був суперечливим. За релігійними поглядами він - протестант. В питаннях теорії пізнання, що спостерігається у ряді його робіт, він виявляє значні матеріалістичні тенденції. У гносеологічному відношенні Коменський – сенсуаліст. Він стверджує, що світ пізнається. Подібно до Аристотеля і Бекона, Коменський заперечує можливість думки, знання, ідеї. Він стверджує, що розум є тільки «чиста дошка», де ще нічого не написано, але на якій з часом може бути написано все.
Дидактичні праці Коменського, і, в першу чергу, «Велика дидактика», побудовані на основі сенсуалістичної гносеології. Значне місце в них відводиться індуктивному методу. До цього методу він звертається також у підручниках «Видимий світ у малюнках», «відкриті двері до мов» і інших. Сенсуалістичний характер світогляду Коменського лежить в основі його вчення про наочність.
«Пансофія» Коменського визначила вимоги всебічної і систематичної освіти і пізнання. Його ідея «всіх учити всьому» випливає із міркувань про те, що всі люди здібні до пізнання й освіти, простий народ повинен отримати доступ до знань.
У відповідності з потребами часу виховання розглядалось як найважливіший засіб підготовки людини до діяльного, практичного життя, до пізнання реального світу. Коменський виходив із положення, що цілі і задачі виховання повинні витікати із пізнання людини.
Великий дидакт бачив у дитині майбутнього діяча, мудреця і з великою повагою та турботою ставився до його особистості.
У відповідності з основною метою виховання Коменський виділяє суттєві елементи виховання: створити людину, яка знає всі речі, яка є володарем речей і само себе, яка є такою, що себе і все підводить до Бога, джерела всіх речей, яка має здорове тіло. На думку вченого, цьому відповідає: наукове виховання; доброчесність чи моральність, релігійність, фізичне виховання.
У його головному|чільному| творі|твір| – «Велика дидактика», червоною ниткою проходить|минає| мисль|, що правильне воспитанеи| у всьому повинно погодитися з|із| природою.
Коменський вважав|лічив|, що людина як частина|частка| природи підкоряється її найголовнішим, загальнішим законам, що діють як в світі рослин і тварин, так і відносно людини. Він вказує|указує|, що «точний порядок|лад| школи треба запозичувати від природи, що необхідно сходити із|із| спостережень «над тими процесами, які всюди проявляє|виявляє| природа в своїх діях». Він намагається|пробує| встановити закономірності виховання шляхом аналогій з|із| природними «основоположеннями», законами природи. Слідує|прямує| від личать| правильні дидактичні міркування|тяма| Коменського від форми, в якій вони викладені.
Раніше кожне педагогічне положення|становище| обгрунтовували религизными| аргументами, обачно| цитатами з|із| так званого священного писання.
Коменський, не відмовляючись вовче| від цього старого способу, вводить|запроваджує| поряд з|поряд із| ним новий прийом аргументації, навіяний епохою Відродження, - заслання|посилання| на природу і намагається|пробує| сформулювати общией| закономірності природи і виховання.
Кажучи про закони природи, він ситал| природу створенням|створінням| провидіння.
