Урок типу КВК – це своєрідна гра-змагання команд веселих і кмітливих, що розгортається на уроці. Характерною ознакою такого уроку є його насиченість позитивними емоціями. Безперечно, що урок, повний емоцій, на довгий час збережеться у пам’яті учнів. До того ж, він сприяє засвоєнню знань, розвиває активність, спостережливість, дотепність. Для уроку – КВК притаманними є певні особливості, які відрізняють його від усіх інших типів нестандартних уроків і які слід урахувати під час його підготовки та проведення. Перш за все треба організувати, як мінімум, дві команди, які братимуть участь у КВК. Команди повинні знайти собі цікаві назви та обрати капітанів. Другим важливим моментом уроку – КВК є наявність журі, яке оцінюватиме гру команд. Склад журі може бути різноманітним, включаючи і вчителя і учнів з активу класу, а також запрошених представників адміністрації школи, батьків. Головним критерієм під час формування складу журі повинна бути не його кількість, а об’єктивність. Щодо змісту уроку – КВК, то його повинні формувати такі конкурси, які б мали триєдину мету (навчальну, виховну, розвивальну) і за тривалістю вмістилися б у відведений для уроку час. Саме при формуванні змісту уроку – КВК не варто забувати, що це – урок, а не виховний захід, тому необхідно дотримуватися всіх функцій і завдань навчального заняття.
Бесіда – діалог, розмова вчителя й учня, учителя й колективу учнів. Бесіда за
«круглим столом» розглядається у виховній практиці як форма моральної освіти,
громадянського виховання, форма організації всебічного обговорення нагальних
проблем колективу.
Термін «круглий стіл» походить з середньовічних лицарських романів про
короля Артура, де розповідається як на королівських банкетах лицарі сідали за
круглий стіл, щоб не було суперечок з приводу того хто сидить на почесному кінці
столу, а кому дісталося непочесне місце.
Згодом круглий стіл став неодмінним атрибутом міжнародних конференцій,
дипломатичних переговорів. Вислів «сісти за круглий стіл» тепер означає почати
доброзичливий обмін думками, миролюбні переговори. А також, що не менш
важливо, рівноправність усіх учасників обговорення.
Тематика, зміст і методика проведення бесід ускладнюється залежно від рівня
розвитку учнів: від керівної ролі вчителя до учнівського самоуправління під час
обговорення.
Ефективність бесід залежить від того, як вони пов'язані з іншими формами
виховної роботи, від значущості теми, доцільності застосовуваних методів і
прийомів під час бесіди, емоціональності та відкритості учасників.
Під час підготовки визначається тема, зміст, мета бесіди, готується матеріал,
призначаються доповідачі за обраними напрямкам обговорення проблеми. Тема
бесіди заздалегідь повідомляється учасникам, щоб вони могли обміркувати своє
ставлення до неї. Приміщення оформлюється з урахуванням змісту бесіди:
використовуються цитати, ілюстрації, виставки; столи чи стільці розташовують у
вигляді кола.
Хід проведення залежить від теми та мети, однак обов’язковим є вступне слово
ведучого про тему та мету заходу; доповіді та їх обговорення, підтримання та
спонукання дискусії за допомогою крилатих виразів, аудіовізуальних засобів,
завдань-ситуацій.
Наприкінці підводиться підсумок у вигляді вироблення колективної думки з
питання, що обговорювалося.
ЗУСТРІЧІ. Спеціально організоване спілкування з відомими у певній сфері людьми, спеціалістами у певній галузі. Мета зустрічей може бути різною: профорієнтаційна, розвиток моральних та громадянських якостей, пропаганда фізичної культури та спорту, формування культури здорового способу життя та ціннісних ставлень.
Етапи організації та проведення:
розробка плану проведення зустрічі;
запрошення гостей;
підготовка питань до гостей;
оформлення приміщення;
проведення зустрічі;
подяка гостям.
