Тренінг – це водночас і цікаве спілкування, і захопливий процес пізнання себе та інших, і ефективна форма опанування знань, розширення досвіду, і спосіб формування вмінь та навичок.
Перщі тренінгові заняття були організовані учнями К.Левіна в середині 1940-х років. Учений стверджував, що більшість ефективних змін у поведінці,настановах людей відбувається в групах. Щоб виробити нові форми поведінки, свої певні настанови, людина повинна навчитися бачити себе очима інших.
Сьогодні в літературі і практичній діяльності поняття «тренінг» трактується набагато ширше, ніж кілька років тому. Розширення меж використання терміна пов’язано зі збільшенням діапазону цілей,більш широкого, ніж розвиток компетентності у спілкуванні.
Приведу кілька визначень. Тренінг – це:
· « спеціальна форма організації навчальної діяльності, що переслідує конкретні й прогнозовані цілі, які можуть бути досягнуті у відносно короткий термін»;
· « спосіб навчання учасників і учасниць та розвиток у них необхідних здібностей та якостей, що дозволяють досягти успіху в певному виді діяльності»
· « інтенсивне навчання, що досягається спеціальними інтерактивними вправами».
Педагогічний енциклопедичний словник дає таке трактування поняттю « психологічний тренінг»: « галузь практичної психології, орієнтована на використання активних методів групової психологічної роботи з метою розвитку компетентності у спілкуванні».
Соціально-психологічний тренінг – це « засіб впливу, спрямований на розвиток знань, соціальних установок, навичок і досвіду в галузі міжособистісного спілкування, засіб розвитку компетентності у спілкуванні, засіб психологічного впливу» ( Г.Ковальов).
Тренінг належить до методів активного соціального навчання як комплексного соціально-дидактичного напряму.
В основу тренінгу покладено групову взаємодію-інтеракцію.
Специфічними рисами тренінгу є:
· Дотримання певних принципів групової роботи;
· Спрямованість на психологічну допомогу учасникам групи в саморозвитку, що ініціюється не лише ведучим, а й власне учасниками;
· Наявність постійної групи ( від 7 до 15 осіб), що періодично зустрічаються чи працюють без перерви протягом декількох днів;
· Певна просторова організація( найчастіше робота у одному і тому ж приміщенні, коли учасники більшу частину часу сидять у колі);
· Акцент на взаємовідносинах між учасниками групи, що розвиваються і аналізуються в ситуації « тут і зараз»;
· Застосування активних методів групової роботи;
· Вербалізована рефлексія з приводу власних почуттів і того, що відбувається в групі;
· Атмосфера розкутості й свободи спілкування між учасниками, клімат психологічної безпеки.
Залежно від цілей, тренінг може використовуватися в навчанні дорослих у різних варіантах.
1. Тренінг як тренування, у результаті якого відбувається формування та відпрацювання вмінь та навичок, ефективної поведінки.
2. Тренінг як форма активного навчання, метою якого є передусім передання знань, а також розвиток деяких умінь і навичок.
3. Тренінг як метод створення ситуацій для саморозкриття учасників і самостійного пошуку ними способів вирішення власних психологічних проблем.
Застосування тренінгових занять для розвитку готовності педагога до формування самоосвітньої компетентності учнів дає змогу: у цікавій і доступній формі оволодівати знаннями, вміннями, необхідними для створення такого освітнього середовища і взаємодії на всіх рівнях, які сприятимуть становленню відповідної мотивації до самоосвіти, забезпеченню успішної пізнавальної діяльності через формування і вдосконалення необхідних загальнонавчальних умінь; формувати у самого вчителя відповідальне ставлення до процесу керівництва самоосвітою учнів тощо.
Готуючись до проведення тренінгу, викладач-тренер має здійснити велику підготовчу роботу:
1) визначити цілі та завдання тренінгу;
2) розробити план-сценарій тренінгу;
3) підготувати заздалегідь слухачів курсів підвищення кваліфікації, вчителів до проведення тренінгу (роздати питання, що будуть розглядатися на тренінгу, проблеми, які будуть обговорюватися, літературу для попереднього опрацювання тощо);
4) здійснити самопідготовку: продумати власні дії щодо проведення інтерактивної взаємодії, передбачити план обговорення проблеми та можливі висновки, що зроблять педагоги, спрогнозувати появу суперечних точок зору та кінцевий результат роботи, обрати час і форми узагальнення висновків, продумати зворотний зв'язок та ін.;
5) розподілити ролі між учасниками, продумати активну участь кожного;
6) підготувати приміщення до проведення тренінгу та необхідні матеріали (медіапроектор, бейджики, таблички, скотч, папір для індивідуальних та групових вправ, маркери, роздруковані матеріали для вивчення тощо). Якість навчання суттєво зростає, якщо слухачі мають хороші роздаткові матеріали.
Важливим фактором є підготовка матеріалів у тому форматі, що легко читається, а саме:
· небагато тексту;
· наявність чітких схем замість деяких текстових блоків;
· малюнки;
· можливість робити помітки у цих матеріалах
Загальна структура тренінгу має такий вигляд:
привітання —► знайомство вироблення правил роботи у групі —► оголошення теми роботи висловлювання очікувань учасників розминка основна частина: вступне слово тренера (міні-лекція, повідомлення, інструкції тощо), різноманітні вправи, що закінчуються обговоренням і рефлексією підбиття підсумків роботи резюме ведучого
прощання.
При розробці правил роботи у групі доцільно запропонувати слухачам декілька з них і надати можливість доповнити ці правила.
Ось декілька таких правил.
1. Бути активним.
2. Говорити від себе.
3. Бути відвертим і відкритим.
4. Бути толерантним.
5. Дотримуватися відведеного часу.
Під час спілкування один з одним використовуються бейджики, на яких кожен учасник записує своє ім'я так, як би він хотів, щоб до нього зверталися. Це допомагає створити відповідний комфортний психологічний клімат у групі.
Види тренінгів, що найчастіше використовуються в навчанні дорослих, — це мотиваційний тренінг, комунікативний, креативний, тренінги ділового спілкування для керівників, тренінги з розвитку мислення тощо.
Види тренінгів та методи групової роботи
Л. Петровська виокремлює такі форми тренінгів: відеотренінг, рольове навчання, груповий аналіз оцінок і самооцінок, невербальні методики та ін.
При проведенні тренінгу використовуються різноманітні конкретні вправи, прийоми і техніки. Визначають такі базові методи тренінгу: групова дискусія та ситуативно-рольові ігри.
Групова дискусія — це спільне обговорення якогось суперечливого питання, що дає змогу прояснити або змінити думки, позиції та настанови учасників групи у процесі безпосереднього спілкування.
Дискусія — це спосіб організації спільної діяльності з метою інтенсифікації процесу прийняття рішення у групі; метод навчання, що підвищує інтенсивність та ефективність навчального процесу за рахунок залучення тих, хто вчиться, до колективного пошуку істини.
Дискусія побудована на діалозі - такій формі спілкування, що ґрунтується на психологічній рівності позицій учасників обговорення.
У тренінгу групова дискусія може бути організована з метою надання учасникам можливості обговорити проблему, що цікавить усіх, із різних боків, або ж із метою здійснити групову рефлексію через аналіз індивідуальних переживань.
Ігрові методи ведення тренінгів сприяють інтенсифікації процесу навчання, знаттю напруження та скутості учасників, оптимізації їхньої взаємодії. Гра допомагає людині розкрити свої здібності, виявити творчий потенціал, проявити щирість та відкритість.
За характером процесів ігри поділяються на три основні категорії:
Ділові ігри ( імітаційне моделювання реальних механізмів і процесів);
Організаційно-діяльнісні ( форма колективної миследіяльності. У процесі якої відбувається навчання і проектування нових діяльнісних зразків);
Рольові ( моделювання життєвих ситуацій, розігрування певних проблемних ситуацій ).
