§ 6. Апостроф

Роздільність вимови я, ю, є, їта попереднього твердого приголосного позначається апострофом.

Апостроф пишеться перед я, ю, є, ї:

1. Після губних приголосних (б, п, в, м, ф): б’ю, п’ять, п’є, в’язи, у здоров’ї, м’ясо, рум’яний, тім’я, мереф’янський, В’ячеслав, Стеф’юк.

Примітка.Апостроф не пишеться, коли перед губним звуком є приголосний (крімр), який належить до кореня:дзвякнути, мавпя­чий, свято, тьмяний, цвях,але:верб’я, торф’яний, черв’як.

Коли такий приголосний належить до префікса, то апостроф пишеться, як і в тих же словах без префікса: зв’язок, зв’ялити, підв’язати, розм’якшити.

2. Після р:бур’ян, міжгір’я, пір’я, матір’ю, кур’єр, на подвір’ї.

Примітка.Апостроф не пишеться, колиря, рю, рєозначають сполучення м’якогоріз наступнимиа, у, е:буряк, буряний, крякати, рябий, ряд, крюк, Рєпін.

3. Після префіксів та першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: без’язикий, від’їзд, з’єднаний, з’їхати, з’явитися, об’єм, під’їхати, роз’юшити, роз’яснити; дит’ясла, пан’європейський, пів’яблука,але з власними назвами через дефіс:пів-Європитощо (див.§ 26, п. 1 е).

Примітка 1.Після префіксів із кінцевим приголосним перед наступнимиі, е, а, о, уапостроф не пишеться:безіменний,загітувати, зекономити, зокрема, зуміти.

Примітка 2.Про апостроф у словах іншомовного походження див.§ 92, у прізвищах —§ 104, п. 11, у географічних назвах —§ 109, п. 8.Чергування голосних § 8. Чергування о – і, е – і

1. У сучасній українській мові звуки о, е(у відкритих складах) часто чергуються зі(в закритих складах):

 

а) При словозміні: 1) водопій — водопою, дохід — доходу, кінь — коня, камінь — каменя, лід — льоду, мій — мого, сім — семи, устрій — устрою; ніч — ночі — ніччю, певність — певності — певністю, радість — радості — радістю; виселок — висілка, осінь — осені — осінню, у великому — у великім;

 

2) гір — гора, ніг — нога, осіб — особа, слів — слово, сіл — село;

 

3) батьків — батькового, батькова; братів — братового, братова; Василів — Василевого, Василева; ковалів — ковалевого, ковалева; Петрів — Петрового, Петрова; шевців — шевцевого, шевцева;

 

4) Канів — Канева, Київ — Києва, Фастів — Фастова, Харків — Харкова, Чернігів — Чернігова;

 

5) вівса — овес, вівця — овець, вісь — осі;

 

6) бійся — боюся, стій — стояти;

 

7) вів, вівши — вела (вести); замів, замівши — замела (замести); міг, мігши — можу (могла, могти); ніс, нісши — несу (несла, нести); плів, плівши — плела (плести),а такожріс, рісши — росла, рости.

 

б) При словотворенні: будівник(пор.будова),вільний(пор.воля),кілля(пор.кола),підніжжя(пор.нога),подвір’я(пор.двора),робітник(пор.робота);зілля(пор.зелений),сільський(пор.село) та ін.

О, е, що не переходять в і

2. О, ене переходять вів закритому складі в таких випадках:

а) Коли ці звуки вставні або випадні: вікно — вікон, земля — земель, казка — казок, сотня — сотень; витер – витру, вітер — вітру, вогонь — вогню, день — дня, роздер — розідрати, смуток — смутку, сон — сну, травень — травня.

Примітка 1.В окремих словах при їх змініо, ене випадають:лоб — лоба, мох — моху, рот — рота, лев — лева.

Примітка 2.За аналогією до формкнижок, казокмаємооміж приголосними в родовому множини й від деяких іншомовних слів:арка — арок, марка — марок, папка — папок тощо, але:парт, форм, сакльта ін.

б) У групах -ор-, -ер-, -ов-між приголосними:торг — торгу, хорт — хорта, смерть — смерті, вовк — вовка, шовк — шовку.

Виняток: погірдний(пор.погорда).

в) У групах із повноголоссям -оро-, -оло-, -ере-, а також-еле-:город, мороз, подорож, порох, сторож; волос, солод; берег, перед, серед, через; зелень, пелех, шелестта ін.

Але: моріг, оборіг, поріг, сморід.

г) У родовому відмінку множини іменників середнього роду на -ення:значень (значення), положень (положення), тверджень (твердження), творень (творення).

д) В абревіатурах і в похідних утвореннях: спецназ, торгпредта ін.

е) У словах іншомовного походження: агроном, інженер, студент, томта ін.

Примітка.За аналогією з тими словами української мови, де є чергуванняо, езі, таке чергування з’явилося й у деяких давно засвоєних словах іншомовного походження:Антін — Антона, ґніт — ґнота, колір — кольору, Прокіп — Прокопа; курінь — куреня, папір — паперу.

Відхилення в чергуванні о – і, е – і

3. Є цілий ряд випадків, коли чергування о, езіу відкритих і закритих складах відступає від наведених правил:

a) Інаявне у відкритому складі в словах з вирівняною за іншими відмінками чи формами основою:

1) у формах називного відмінка однини: гребінець (гребінця), дзвінок (дзвінка, дзвінку, дзвінком), камінець (камінця), кіготь (кігтя), кілок (кілка), кінець (кінця), ніготь (нігтя), олівець (олівця), ремінець (ремінця), рівень (рівня), стіжок (стіжка), стрілець (стрільця), торгівець (торгівця), фахівець (фахівця)та ін.;

2) у формах родового відмінка множини: вікон (вікно), вічок (вічко), гілок (гілка), зірок (зірка), кілець (кільце), ліжок (ліжко), ніжок (ніжка, ніжки), пліток (плітка);

3) у зменшених формах іменників за аналогією до таких форм, як кіл — кілка, міст — містка, гірка(деів закритому складі):кілочок, місточок, ніженька, гіронька;алеслівце — словечко.

б) У групах -оро-, -оло-, -ере- о, епереходять ві:

1) у родовому відмінку множини іменників жіночого роду (здебільшого з рухомим наголосом) і в похідних від них іменниках на -к(а)зі значенням зменшеності:борода — борід — борідка, борона — борін — борінка, голова — голів — голівка(іголовка— з іншим значенням),сторона — сторін — сторінка, череда — черід — черідка;

2) у родовому відмінку множини іменників здебільшого середнього роду й відповідних зменшених іменниках: болото — боліт — болітце, ворота — воріт — ворітця, долото — доліт — долітце,але:дерево — дерев — деревце, джерело — джерел — джерельце;

3) у деяких похідних іменниках середнього роду з подовженим приголосним: бездоріжжя, Запоріжжя, підборіддя, роздоріжжя(але:лівобережжя, узбережжя), а також без подовження:безголів’я, поголів’я,хочбезголосся, повноголосся.

в) Ів закритому складі виступає у формах чоловічого роду однини дієслів минулого часу й дієприслівників з повноголоссям, якщо відповідні форми жіночого та середнього роду однини й форма множини мають наголос на кінцевому складі:волік, волікши (волокти), зберіг, зберігши (зберегти), стеріг, стерігши (стерегти),бо:волокла, зберегла, стерегла; волокло, зберегло, стереглота ін. Але:боров, колов, молов, полов, поров, бо: борола, колола, молола, полола, поролата ін.

г) У віддієслівних іменниках середнього роду на -ння ізвичайно буває тільки під наголосом, а без наголосуе:носіння, ходіння; враження, завершення, збільшення, значення, пояснення.Але:варення(іваріння, варення— процес),вчення. Так само-ення, а не-іннямають іменники, похідні від слів з основою на-ен:наймення.

д) О, енаявні в закритому складі:

1) у непрямих відмінках іменників чоловічого роду з вирівняною за називним відмінком основою: борець — борця(борцеві, борцемта ін.),виборець — виборця, ловець — ловця, творець — творця; моток — мотка, носок — носка, паросток — паростка; водень — водню, котел — котла, орел — орла;

2) у повноголосних формах -оро-, -оло-зі сталим наголосом іменників переважно жіночого роду:колод (колодка), долонь (долонька), сорок, огорож, морок, нагород(від них немає зменшених форм зі). Але:доріг, доріжка, корів, корівка, беріз, берізка(протеберезка— виткий бур’ян);

3) у родовому відмінку множини ряду іменників переважно жіночого роду: будов, вод, істот, основ, підпор, проб, субот, тополь (тополька), шкод; лелек, меж, озер (озерце), потреб, але:осіб, підків;

4) у прикметниках, утворених від власних імен на -ов (-ьов, -йов), -ев (-єв):Малишев — малишевський, Павлов — павловський. Але в прикметниках, утворених від власних імен на-ів (-їв), зберігаєтьсяі (ї):Гаврилів — гаврилівський(див. ще§ 113, п. 2);

5) у ряді префіксальних безсуфіксних іменників типу: затон, затор, переор, потоп(під впливом родового відмінка однини:затону, затору, переору, потопу); але звичайнопотік, розгін, удій.

Зрідка, навпаки, під впливом називного відмінка однини іпоширюється на решту форм:опік(родовий одниниопіку);

6) під наголосом у словотвірних частинах -вод, -воз, -нос, -робскладних слів, що означають людей за родом діяльності та в похідних утвореннях:діловод, діловодство, екскурсовод; водовоз; дровонос; хлібороб, хліборобство, чорноробі т. ін. Проте в словах, що означають предмети, та в похідних утвореннях такийо, незалежно від наголосу, переходить ві:водопровід, газопровід, газопровідний, електропровід, трубопровід; у словах же зі складником-воз оздебільшого зберігається:електровоз, лісовоз, тепловоз. Незалежно від семантики слова в словотвірних частинах-хід, -рігвиступає тількиі:всюдихід, місяцехід, пішохід, пішохідний, самохід, самохідний, стравохід, швидкохід, швидкохідний; козерігіКозеріг(сузір’я),носорігі т. ін.;

7) у ряді слів книжного й церковного походження та в похідних: Бог, верховний, виробництво, вирок, закон, законний, народ, народний, основний, потоп, прапор, пророк, словник, а також за традицією в деяких прізвищах:Артемовський, Боровиковський, Грабовський, Котляревський, Писемськийі т. ін. Але:Вериківський, Желехівський, 

Чергування голосних у дієслівних коренях § 10. Чергування о — а

1. Це чергування відбувається в коренях низки дієслів, змінюючи їх значення. Дієслова з озвичайно позначають тривалу, нерозчленовану дію або одноразову, закінчену, дієслова за— повторювану, багаторазову дію:гонити — ганяти, котити — качати, кроїти — краяти, ломити — ламати, могти, змогти, допомогти та ін., — вимагати, допомагати; скочити — скакати; схопити — хапати; стояти — стати.

Однак більшість дієслів має кореневий о, що не чергується за:вимовити — вимовляти, виростити — вирощувати, простити — прощати, виношувати, відгороджувати, договорювати, заспокоювати, переконувати, установлюватита ін., алевипровадити — випроводжати.

Е (невипадний) — і (невипадний)

2. Це чергування теж відбувається в коренях дієслів, змінюючи їх значення: евиступає в префіксальних морфемах дієслів доконаного виду,і— в дієсловах недоконаного виду:вигребти — вигрібати, викоренити — викорінювати, випекти — випікати, замести — замітати, зберегти — зберігати, летіти — літати, наректи — нарікати, спостерегти — спостерігати, причепити — чіплятийчіпати(так самовиволокти — виволікати, деочергується зі).

Ечергується зітакож у дієсловах із суфіксом-ува- (-юва-), коли наголос падає на кореневийі, та в похідних від цих дієслів іменниках на-ння:брехати — набріхувати, викоренити — викорінювати, завертіти — завірчувати, тесати — затісувати, чекати — очікувати; викоренення — викорінювання, чекання — очікування; так самовиполоскати — виполіскувати(деочергується зі). Але: вивершувати, завершувати, перевершувати, потребувати, прищеплювати.

 Чергування у — в

1. В українській мові чергуються як прийменники у, в, так і префіксиу-, в-у словах.Увживається для того, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

a) Між приголосними: Наш учитель; Десь у хлібах кричав перепел.

б) На початку речення перед приголосним: У присмерку літають ластівки так низько(Павличко);Увійшли до хати; У лісі стояв гамір, пахло квітами.

в) Незалежно від закінчення попереднього слова перед наступними в, ф, а також перед сполученнями літерльв, св, тв, хві под.:Сидимо у вагоні; Не спитавши броду, не сунься у воду(Приказка);Велике значення у формуванні характеру має самовиховання; Одягнена у хвою, шумить дрімуча тайга.

г) Після паузи, що на письмі позначається комою, крапкою з комою, двокрапкою, тире, дужкою й крапками, перед приголосним: Стоїть на видноколі мати — у неї вчись(Б. Олійник);Це було... у Києві; До мене зайшла товаришка, учителька із сусіднього села.

2. Вуживається для того, щоб уникнути збігу голосних:

а) Між голосними: У нього в очах засвітилась відрада(Панас Мирний);Була в Одесі; Прочитала в оголошенні.

б) На початку речення перед голосними: В очах його світилась надія; В Антарктиді працюють наукові експедиції.

в) Після голосного перед більшістю приголосних (крім в, ф, льв, св, хві под.):Пішла в садок вишневий(Шевченко);Люди врозкид розляглися в траві(Гордієнко).

3. У – В не чергуються:

а) У словах, що вживаються тільки з вабо тільки зу:вдача, вклад, вправа, вступ(іудача, уклад, управа, уступ— з іншими значеннями);взаємини, влада, власний, властивість, впливі т. ін.;увага, ударник, узбережжя, указ, умова, усталення, установа, уява, а також у похідних утвореннях:вступний, владар, уважність, ударницький, умовнийта ін.

б) У власних іменах і в словах іншомовного походження: Вдовенко, Врубель, Владивосток; Угорщина, Удовиченко, Урал, увертюра, ультиматум, утопіята ін.

Примітка.У поезії поряд із звичайною формоюУкраїнаіноді вживаєтьсяВкраїна.

§ 12. Чергування і — й

Сполучник іта початковий ненаголошенийів ряді випадків чергуються зйу тих же позиціях, що йу — в.

1. Івживається, щоб уникнути збігу приголосних, важких для вимови:

а) Після приголосного або паузи, що на письмі позначається крапкою, комою, крапкою з комою, двокрапкою, крапками, перед словами з початковим приголосним звуком: Нема вже тієї хатини. І я в сивині, як у сні(Павличко);Вірю в пам’ять і серце людське(Б. Олійник).

б) На початку речення: І долом геть собі село Понад водою простяглось(Шевченко);І приковують[гори]до себе очі, і ваблять у свою далечінь імлисту(Коцюбинський).

2. Йуживається, щоб уникнути збігу голосних:

а) Між голосними: У садку співали Ольга й Андрій; Оце й уся врода(Панас Мирний);Квітли вишні й одцвітали(Малицький).

б) Після голосного перед приголосним: Навчає баєчка великого й малого(Глібов);На траві й квітках росинки, шелестіння й гомін гілки, щебетання й пісня пташки(Щоголів).

Примітка.Так само чергується початковий ненаголошенийізйу словах:імення — ймення, імовірний — ймовірний, іти — йти, ітися — йтися (ідеться — йдеться).

3. Чергування і — йне буває:

а) При зіставленні понять: Дні і ночі; Батьки і діти; Війна і мир.

б) Перед словом, що починається на й, е, ї, ю, я:Ольга і Йосип — друзі; І раптом людська тінь майнула. Куди, для чого, хто і як?(Рильський).

в) Після паузи: Щось такеє бачить око, І серце жде чогось(Шевченко).

 Літера г

Літера гпередає на письмі гортанний щілинний приголосний як в українських словах:гадка, гей, могутній, плуг, так і в іншомовних (на місціh, g) давнішого походження:газета, генерал, грамота, Євангеліє; Гегель, Гомер, Англія, Гаага, а також у недавніх запозиченнях, часто вживаних, особливо в звукосполученняхгео-, -лог-, -гог-, -грам-, -граф-;агітація, агресія, горизонт, магазин; географія, геологія, педагог, кілограм, фотографія(див. ще§ 87).

§ 15. Літера ґ

Літера ґпередає на письмі задньоязиковий зімкнений приголосний як в українських словах, так і в давно запозичених і зукраїнізованих:аґрус, ґава, ґазда, ґандж, ґанок, ґатунок, ґвалт, ґвалтувати, ґеґати, ґедзь, ґелґотати, ґерґотати, ґерґотіти, ґиґнути, ґирлиґа, ґлей, ґніт(у лампі),ґоґель-моґель, ґрасувати, ґрати(іменник),ґратчастий, ґречний, ґринджоли, ґрунт, ґудзик, ґуля, джиґун, дзиґа, дзиґликтощо та похідні від них, а також у прізвищахҐалаґан, Ґудзьі под.

Примітка.У власних назвах іншомовного походження етимологічнийgзгідно з усталеною традицією вимовляється якг; проте збереженняgу вимові не є порушенням орфоепічної норми. Отже, правильною є вимова:Гдансь곥данськ,ГренландіяйҐренландія,Гібралта𳥳бралтар;ГарібальдійҐарібальді,ГетейҐете.

Спрощення груп приголосних § 19. -ж(д)н-, -з(д)н-, -с(т)н-, -с(т)л-

1. У групах приголосних -ждн-, -здн-, -стл-, -стн- випадаютьд і т:тиждень — тижня — тижневий; виїздити — виїзний, поїзд — поїзний, лестощі — улесливий, щастя — щасливий; вість — вісник, користь — корисний, честь — чесний, якість — якісний.Але в словах:зап’ястний, кістлявий, пестливий, хвастливий, хвастнути, хворостняк, шістнадцятьлітератзберігається.

Примітка.У прикметниках, утворених від іменників іншомовного походження з кінцевим -ст, літерату групі приголосних-стн-зберігається, хоч відповідний звук і не вимовляється:аванпост—аванпостний, баласт — баластний, компост — компостний, контраст — контрастний, форпост — форпостний.

-3(К)н-, -с(к)н-

2. У групах приголосних -зкн-, -скн- випадаєк при творенні дієслів із суфіксом-ну-:бризки — бризнути, брязк — брязнути, блиск — блиснути, писк — писнути, плюск — плюснути, тріск—тріснути,але:випуск — випускний, виск — вискнути, риск – рискнути.

-С(л)н-

3. У групі приголосних -слн- випадаєл:масло — масний, мисль — умисний, навмисне; ремесло — ремісник.

Подвоєння та подовження приголосних § 20. Подвоєння приголосних при збігу їх

1. Подвоєння приголосних маємо при збігу однакових приголосних:

а) Префікса й кореня: ввіч, ввічливий, віддати, відділ, заввишки, ззаду, оббити, роззброїти, роззява.

Примітка.Не подвоюються приголосні в таких словах, якотой, отут, отак, отам, отепер, отоді,а такожоцейтощо;

б) Кінця першої й початку другої частини складноскорочених слів: військкомат(військовий комісаріат),страйкком(страйковий комітет),юннат(юний натураліст);

в) Кореня або основи на -н- (-нь-)і суфіксів-н(ий) [-н(і)й], -ник, -ниц(я):вина — безвинний, день – денний, закон — законний, кінь – кінний, причина — причинний, осінь — осінній, ранок — ранній; баштанник, годинник, письменник; віконниця, Вінниця.

Подвоєння нзберігається й перед суфіксом-істьв іменниках та прислівниках, утворених від прикметників із подвоєнимн:безвинний — безвинність — безвинно, законний — законність — законно, туманний — туманність — туманно;

г) Основи дієслова минулого часу на сі постфікса-ся:винісся, пасся, розрісся, трясся.

Правопис префіксів § 21. З- (із-, зі-)

1. Префікс зперед глухими приголоснимик, п, т, ф, хпереходить ус: сказати, спалахнути, ствердити, сфотографувати, схил. Перед усіма іншими приголосними пишемоз(інодііз):збавити, звести, зжитися, ззирнутися, зсадити, зціпити, зчепити, зшиток, ізнов.

Префікс з-(с-)виступає переважно в словах, корінь яких починається голосним звуком або сполученням приголосного й голосного:зекономити, зігнорувати, з’їзд, зорієнтуватися, зумовити, згаслий, змазати, знадливий, скоротити, складі под.

У тих випадках, коли корінь слова починається сполученням приголосних, пишемо здебільшого префікс зі-:зібгати, зігнути, зідрати, зізнатися, зіпсуватися, зіставити, зіткнення, зіщулитися тощо. Префіксзі- вживається також у словах із коренем, перший склад якого становить сполучення губного та йотованого звукосполучення:зів’ялий, зім’яти, зіп’ястися тощо. У деяких словах префіксзі-чергується іззо-:зігрівати й зогрівати, зімлівати йзомлівати, зіпрівати й зопрівати, зітліти й зотліти.

Без-, роз-, через- та ін.

2. У префіксах – без-, від- (од), між-, над-, об-, перед-, під-, понад-, пред-, роз-, через- – кінцевий дзвінкий приголосний перед глухими не змінюється: безкраїй, безкорисливий, відкриття, відстань, міжконтинентальний, міжпланетний, надпотужний, обпалити, обтрусити, передплата, передчасний, підтримка, понадплановий, представник, розтягнути, розчин, розхитати, черезплічник.

Пре-, при-, прі-

3. Слід розрізняти префікси пре-іпри-: префікспре-вживається переважно в якісних прикметниках і прислівниках для вираження найвищого ступеня ознаки:прегарний, презавзятий, прекрасний, премудрий, прекрасно, препогано;префікспри-вживається переважно в дієсловах, що означають наближення, приєднання, частковість дії, результат дії тощо, а також у похідних словах:прибігти, прибудувати, прикрутити, приборкати, пришвидшити; прибуття, притулок, прибраний, привабливо.

Крім того, префікс пре-виступає у словахпрезирливий, презирствой у словах старослов’янського походження:преосвященний, преподобний, престол,а префікспри- вживається в іменниках та прикметниках, утворених від поєднання іменників із прийменниками:пригірок, приярок; прибережний, прикордонний.

Префікс прі- вживається тільки в словахпрізвисько, прізвище, прірва.

Правопис суфіксів

ІМЕННИКОВІ СУФІКСИ

§ 22. -ИК, -НИК та ін.

1. Суфікси -ик, -ник, -івник, -чик (-щик)пишемо зи:братик, вузлик, передовик; гірник, кулеметник; газівник, працівник; хлопчик, прапорщик.

Примітка.Слід відрізняти український суфікс -иквід іншомовних -ик, -ік (-їк). В іншомовних суфіксах пишетьсяиабоі (ї)відповідно до правил правописуитаі (ї)в словах іншомовного походження:історик, медик, фізик, але: механік, прозаїк, хімік.

-ИВ(О)

2. Суфікс -ив-(о), що вживається для вираження збірних, понять, які означають матеріал або продукт праці, пишемо тільки зи:вариво, добриво, куриво, меливо, мереживо, місиво, морозиво, паливо, печиво, прядиво, але:марево(не матеріал і не продукт праці).

-АЛЬНИК, -ИЛЬНИК та ін.

3. У суфіксах -альник, -ильник, -ільник, -альністьпіслялпереднзавжди пишемоь:постачальник, уболівальник, фрезерувальник; волочильник, мастильник; полільник, відповідальність, геніальність.

-АЛЬ, -ЕНЬ, та ін.

4. Кінцевий приголосний у суфіксах -аль, -ень, -ець (-єць), -ість, -тельзавжди м’який, а тому всі слова з цими суфіксами пишемо зь:коваль, скрипаль; велетень, в’язень; бельгієць, мовознавець, переможець; здатність, свіжість; вихователь, любитель.

-ИНН(Я), -ІНН(Я) та ін.

5. Суфікси -инн(я), -інн(я), -анн(я) [-янн(я)] пишемо з двоман.

Суфікс -инн(я)вживається в іменниках середнього роду, що означають збірні поняття:бобовиння, гарбузиння, картоплиння, павутиння; але: каміння, коріння, насіння.

Суфікс -інн(я)мають іменники середнього роду, що утворюються від дієслів із голосними основиитаі:горіти — горіння, носити — носіння, ходити — ходіння, шарудіти — шарудіння.

Суфікс -анн(я) [-янн(я)]мають іменники середнього роду, утворені від дієслів із голосним основиа (я):гукати — гукання, гуляти — гуляння, зростати — зростання, сприяти — сприяння.

Суфікс -енн-(я)мають віддієслівні іменники середнього роду, в яких наголос падає на корінь:звернення, напруження, піднесення, удосконалення.

Складні числівники та займенники

1. Разом пишуться:

а) Складні кількісні числівники: одинадцять, п’ятдесят, триста (трьохсот, трьомстам).

б) Складні порядкові числівники й схожі з ними прикметники, останнім компонентом яких є -сотий, -тисячний, -мільйонний:дев’ятисотий, п’ятнадцятий, п’ятсоттридцятитисячний, шістдесятий, шістдесятип’ятимільйонний; багатотисячний, кількамільйонний.

Примітка 1.Складені кількісні та порядкові числівники пишемо окремо:тисяча п’ятсот, тридцять вісім, тисяча дев’ятсот вісімдесят восьмий.

Примітка 2. Порядкові числівники, до складу яких входять словаз половиноюй под., теж пишемо окремо:три з половиною тисячний загін.

2. Через дефіс пишуться:

а) Порядкові числівники, написані цифрами й літерами: 7-й, 10-ї, 11-го, 35-мільйонний, 3-тисячний, 4½-тисячний.

б) Складні займенники з компонентамибозна-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-й под.:будь-котрий, будь-хто, будь-чий, будь-що, будь-який; котрий-будь, хто-будь, чий-будь, що-будь, який-будь; котрий-небудь, хто-небудь, чий-небудь, що-небудь, який-небудь; казна-що, хтозна-який. Але: будь у кого, будь на чому, казна з ким, казна при кому(бо в середині таких слів з’являється прийменник).

Частки

Розрізняють словотворчі частки, які, уточнюючи зміст окремих слів, є їх складовими частинами, і формотворчі частки, які вживаються лише в деяких формах слова для вираження граматичних значень (хай, бита ін.).

А.Словотворчі частки пишуться разом, окремо або через дефіс.

1. Разом пишуться:

а) Частки аби-, ані-, де-, чи-, що-, як-у складі будь-якої частини мови (крім сполучників прислівникового типу): абищо, абияк, аніскільки, анітрохи, анічогісінько, аніяк, дедалі, деколи, декотрий, дещиця, дещо, чималенький, чимало, щовечора, щогодини, щоденник, щодня, щодоби, щодуху, щонайкращий, щоправда, щоразу, щосили, якби, якнайшвидше, якомога, якщо та ін.

б) Частки би (б),то, щов складі сполучників:щоб, якби, немовбито, нібито, абощо, і часткаже (ж)у складі стверджувальних частокавжеж, атож (див. ще§ 32).

в) Частка -ся (-сь)у зворотних дієсловах: будується, наївся (наївсь).

г) Частка -сьу складі займенників і прислівників:котрийсь, котрась, котресь, якийсь, якась , якесь; десь, колись, хтось, щось.

д) Частка не, коли вона виступає в складі будь-якої частини мови (крім дієслова) в значенні префікса, тобто коли слово без цієї частки не вживається: невільник, негода, недуга, нежить, немовля, ненависть, неук; невгасимий, незліченний, невпинний, невсипущий, негайний, ненависний, ненастанний, непохитний, нестямний; невдовзі, невинно, невпинно, незабаром, непорушно, несамовито, несказанно.

З дієсловами непишеться завжди окремо, крім тих, що безнене вживаються:неволити, незчутися, ненавидіти, нестямитися, і тих, яким частканенадає нового значення:нездужати (хворіти),непокоїтися (хвилюватися), неславити (ганьбити). Але залежно від значення дієслова частканеможе писатися й окремо: не здужати (не змогти), не славити (не прославляти).

е) Частка нев складі префіксанедо-, який означає дію, стан або якість, що виявляються в процесах, ознаках і предметах у неповній мірі: недобачати, недовиконувати, недодержати, недоїдати, недоказувати, недолюблювати, недооцінювати, недоплатити, недочувати; недовиконаний, недодержаний, недозрілий, недоказаний, недооцінений, недописаний, недорослий, недочутий; недобиток, недоїдок, недокрів’я, недолік, недоліток, недорід, недостача, недосяжність, недотепа, недоторканність, недоук. Якщо частканевиступає для заперечення дії, вираженої дієсловом із префіксомдо, вона пишеться з таким дієсловом окремо: він недочував, але:Він не дочув моїх слів.

є) Частка не з іменниками, прикметниками, займенниками та прислівниками, якщо вони в сполученні знеозначають одне поняття: невміння, неволя, неврожай, недоля, неправда, несподіванка; небалакучий, невдалий, невеселий, невчений, недобрий, незбагненний, немалий, неписьменний, несміливий; неабихто, неабиякий; невдогад, невже, невпам’ятку, невтямки, негадано, недалеко, недарма, недурно, нехотя, а також незважаючи на ..., невважаючи на ..., немов, неначе.

Примітка. Частканепишеться окремо від прикметника, що має при собі як пояснювальне слово займенник або прислівник із часткоюні, а також окремо від прикметника, перед яким стоять:далеко, зовсім, аж ніяк: Ні до чого не здатна людина; Нітрохи не цікава лекція; Далеко не досконалий твір; Зовсім не великі обов’язки; Аж ніяк не приємні спогади;

ж) Частка нез дієприкметником, якщо він є означенням до іменника (а не присудком) і не має при собі пояснювальних слів:незакінчена праця, нез’ясовані питання, нержавіюча сталь, неспростовані факти.

з) Частка ніз займенниками, якщо вона не відокремлена від дальшого займенника прийменником, і з прислівниками:ніхто (нікого), нічий (нічиїм), ніщо (нічого), ніякий (ніякому); ніде й ніде, нізащо, нізвідки, нізвідкіля, ніколи й ніколи, нінащо, ніскільки, нітрохи, ніяк.

2. Окремо пишуться:

а) Частка щов сполукахдарма що, тільки що, хіба що, що ж до.

б) Частка тов експресивних сполученняхщо то за, що то, чи то, які виконують функції підсилювальних часток.

в) Частка незі словом, з яким вона не становить єдиного поняття, а є лише запереченням:Не доля вирішує — людина творить свою долю; То не глибока річка клекоче, то шумить зелений ліс; Йому бракує не вміння виконати цю роботу, а бажання.Але: Не через небажання, а через невміння він не виконав цієї роботи.

г) Частка непри дієсловах, дієприкметниках, що виступають у функції присудків, при дієслівних формах на-но, -той дієприслівниках:не може не бачити, не підходячи ближче, не поспішаючи; Ні вітерець не війне, ні хмарка не набіжить; Праця не закінчена; Праці не закінчено; Підлога не вимита; Підлогу не вимито.

д) Частка нез прикметниками у функції присудка, якщо часткоюнезаперечується ознака, виражена даним словом:Ця річка не широка(заперечення), але:Ця неширока річка впадає в Дніпро(одне поняття).

Примітка. Якщо міжней відповідним прикметником-присудком за змістом речення можливеє(був, булатощо), часткунеслід писати окремо; якщо зв’язка на цьому місці порушує смисл, часткуне треба писати разом:Цей будинок не старий(не є старий); але:Цей будинок(є)нестарий(тобто відносно недавно збудований).

е) Частка нез дієприкметниками, якщо вони мають при собі пояснювальні слова:Перед будинком чорніла площа, не засаджена квітами; Ця робота ще не доведена до кінця; Я відклав ще не дописаний лист.

є) Частка нез числівниками, займенниками та прислівниками займенникового походження, а також при прийменниках і сполучниках:не три, не п’ятий; не ти, не цей, не інші; не інакше, не так; не при..., не на...; не то...не то;такожне раз.

ж) Частка нез підсилювальними прислівниками та незмінюваними присудковими словами, а також при словах, які пишемо через дефіс:не дуже, не зовсім, не цілком; не від того, не досить, не можна, не треба; розмовляють не по-нашому.

з) Частка ні, вживана для заперечення наявності предмета чи ознаки, зокрема в деяких стійких словосполученнях без дієслова (присудка), що мають характер заперечного звороту:ні живий ні мертвий, ні кроку далі, ні на макове зерно, ні пава ні ґава, ні риба ні м’ясо, ні се ні те, ні сюди ні туди, ні так ні сяк.

и) Частка ні, вживана як повторюваний єднальний сполучник із заперечним значенням або як підсилювальна частка:Він не придатний ні до роботи, ні до розмови; Дитина ще не вміє ні ходити, ні говорити; Ні один не зробив так, як треба.

і) Частка нів складі займенників, якщо в непрямих відмінках вона відділяється від займенників прийменником:ні в кого, ні до кого, ні з ким,нідо чого, ні за щойні на що(з різними значеннями),ні на якому.

3. Через дефіс пишуться:

а) Частки бо, но, от, то, таки, коли вони виділяють значення окремого слова:іди-бо; давай-но; тільки-но; так-от, як-от; отакий-то, стільки-то, тим-то, якось-то; важкий-таки, все-таки, дістав-таки, так-таки.

Примітка 1. Якщо між часткою та словом, до якого вона приєднується, стоїть інша частка, всі три слова пишуться окремо:скільки ж то(написано),чим би то(втішити).

Примітка 2. Часткатаки пишеться окремо від тих слів, яких вона стосується, якщо вона стоїть перед ними:Він таки забіг до друга.

б) Компоненти будь-, -будь, -небудь, казна-, хтозна-й под. у складі займенників і прислівників (див.§ 28, п. 2 б;§ 30, п. 3 в).

в) Частка не, вживана як префікс в іменниках — власних назвах:не-Європа,але в загальних — разом:нелюдина, неістота.

Б.Формотворчі частки пишуться окремо від інших слів, зокрема:

а) Частки хай, нехай, за допомогою яких утворюються форми третьої особи однини й множини наказового способу:Хай живе мир між народами! Нехай міцніють дружні відносини між країнами!

б) Частка би (б), за допомогою якої утворюється форма умовного способу дієслова:зайшов би, пішла б.

В.Модальні частки теж пишемо окремо, а саме:

а) Частка же (ж), що відіграє видільну роль у реченні:Ходи ж зі мною; Він же великий учений.