Подвоєння відбувається при збігові однакових звуків, що належать до різних морфем:
1)преф.+ корінь.: беззахисний;
2) преф.+преф.: беззастережний;
3) корінь+суф(-ний, -ни,-ниц): туман-туманний, день-денний.
4)в ім.. та прися. Утв-их від прикм. З подвоєнним н, подвоєння зберігається: законний-законність.
5) у складних словах, коли 1ша ч-на зак-ся, а 2-га поч.-ся тим же приголосним: військкомат, юннат.
6) коли основа дієслова мин часу зак-ся на –с перед воротнім постфіксом –ся: пасся, розрісся.
7) у прикметникових наголошених суф-ах –енн,-анн,-інн та в утворених від них ім.-ів на –ість і в прися: старанний-старанність-старанно.
Але подвоєння не відбувається:
1) у прикм. Утв-их від ім.-ів за доп суф-ів –ан, -ян, -ин, -їн: глина-глиняний, соловей—солов’їний.
2) у дієприкм., а також у ім.-ів та прися утв-их від дієприкм: згуртований-згуртованість-згуртовано.
Подовження приголосних виникає внаслідок фон уподібнення звуків:
1) перед я, ю, і, е після д,т,л в усіх відмінках крів Р.в. ім.-ів ч і ж р 1ої в: суддя, суддею, суддю.
2) Перед ю в О.в одн ім.-ів ж р 3ої в , якщо у Н.в. одн вони зак-ся на один м’який або шиплячий пригол: сіль-сіллю, річ-річчю.
3) Перед я,ю,і,е в усіх відмінках ім.-ів с р 2ої відміни(за винятком Р.в. мн): колосся, обличчя, життя.
4) перед я у прислів: спросоння, навмання.
5) перед ю, є у теп часі у похідних ф-ах від дієслова лити: ллю, ллєш, ллємо, ллєте,ллють, ллється, виллю, наллю.
