Належать до найпродуктивніших новіших чергувань (сон – сну, тер – тру, пісок - піску). У східних слов”ян сучасним /о/, /е/ відповідали зредуковані (короткі) голосні ъ (єр) та ь (єрь). На їх місці у СУЛМ може бути о, е, Ǿ.
сънъ – съна (сон - сна); пьнь – пьня (пень - пня).
В одній позиції вони були сильними, набрали нормальної довготи і перейшли в о, е (під наголосом). У слабкій позиції вони зовсім зникли. Процеси занепаду ъ, ьта перетворення їх в о, е відбулись ще в 12 ст. У наведених прикладах о,е – випадні, але вони можуть бути і вставними. Якщо зредуковані ъ, ьзанепадали в кінці слова після сонорного, перед яким був інший приголосний, з’являлись вставні о, е:
вихрь – вихор; вьрть – вітер
Чергування о, е - Ǿ можливе:
у коренях пес – пса, овець – вівця, сосн – сосна.
у суфіксах: 1) ок, очок, ечок (дубок – дубка, гайок - гайочка);
2) ень, ець (березень – березня; рівень - рівня).
Іноді чергування відсутнє: рот – рота, лоб – лоба, мох – моху, льон – льону, горн – горна, лев – лева. За аналогією до слов’янських мов дане чергування іноді виникало і в давніх запозиченнях: ринок – ринку, марка – марок, гасло – гасел, турок – турка, корабель – корабля.
