Транскрипція— спосіб запису усного мовлення з метою найточнішої передачі вимови.Необхідність транскрипції зумовлена тим, що звичайні букви не завжди передають реальне звучання: одні й ті самі звуки передаються різними буквами і, навпаки, за одними й тими самими буквами можуть стояти різні звуки ( я [ja], ляля [л'ал'а])
Фонематична транскрипція – передавання на письмі фонемного складу слів і текстів без відтворення їх реального звучання. Фонематичну транскрипцію використовують для встановлення фонемного складу слів і морфем, для виявлення засобів їх розрізнення й розпізнавання, а також для зіставлення фонологічних систем різних мов. Завдання фонематичної транскрипції – позначати лише фонеми – структурні одиниці звукової системи певної мови, що встановлюється шляхом лінгвістичного аналізу.
Зафіксувати правильну вимову на письмі дає змогу фонетична транскрипція. Фонетична транскрипція – фіксація особливостей звучання певних звуків, слів та їх сполучень. Завдання фонетичної транскрипції – якнайточніше передати всі відтінки вимови у записуваному тексті.Фонематична транскрипція — спосіб запису живого мовлення з метою переда
вання тільки фонемного складу слів без відтінків, зумовлених різними фонетичними
умовами, називається фонематичною транскрипцією, наприклад: /т’ін’.уі\
Ік’іл’к’іст’І. У фонематичній транскрипції використовується значно менша кількість
знаків, ніж у фонетичній.
Фонематична транскрипція досить близька до орфографічного запису. В ній ви
користовується значно менша кількість додаткових знаків.
Знаки для позначення фонем:
Голосні: /а/, /о/, /у/, /е/, /и/, /іі.
Приголосні: /б/, /пі, /м/, /в/, Іф/, Ід/, /Э7, ІтІ, ІтІ, /з/, /з7, /с/, /с7, /ц/, /ц’/, /5з/, /8зІ, /л/,
/л7, /р/, /р’/у /ні, /н7, /ж/у /ч/, /ш/, /іїж/, Ійіу /і/, /к/, /х/, /г/.
Діакритичні знаки, що використовуються
у фонематичній транскрипції
вертикальна риска (акут) — [ 1 ] — над голосним позначає головний наголос:
/думатиІ;
скісна риска — [ ‘ ] — після приголосного — м’якість приголосного: /ден7;
СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА_____________
102 Фонологія
апостроф — [’] — після приголосного — напІвпом’якшену вимову приголосного:
Іб’інокл’І’,
двокрапка — [:] — після приголосного — подовжену вимову приголосного: щ’ін’.уі;
дужка — [“] — над і (нескладотворчий ї).
Додаткові букви, що використовуються у фонематичній транскрипції
фонема /й/ позначається літерою ] перед голосним Ц]аІма> І]уІність, Це/дність,
Ці/хати, //о/гурт), літерою і після голосного та перед приголосним (баІМка, IVти)
Зразок фонематичної транскрипції
/род’ат’гори \ анардджу]ет’с’а с’м’ішпа миша!
