Українська мова входить до групи слов’янських мов індоєвропейської сім’ї, яку складають три підгрупи:
східнослов’янська (українська, російська, білоруська мови);
південнослов’янська (болгарська, македонська, сербська, хорватська, словенська мови);
західнослов’янська (польська, чеська, словацька, серболужицькі мови).
Спорідненість їх виявляється в лексиці й граматичних системах, у способах словотворення та звукових співвідношеннях слів і морфем.
Найближче споріднена українська мова з російською і білоруською, з якими утворює східнослов’янську підгрупу слов’янських мов. У цих мовах багато спільного у фонетичній і граматичній будові, зокрема у формах словозміни, в будові словосполучень і речень. Багато спільного і в словниковому складі: досить порівняти звучання загальновживаних слів:
українські: мати, сестра, ячмінь, берегти, учитися, осінній, один, ніде, учора, хтось, же (ж);
російські: мать, сестра, ячмень, беречь, учиться, осенний, один, нигде, вчера, кто-то, же (ж);
білоруські: маці, сестра, ячмень, берегчы, вучыцца, асенні, адзін, ніде, учора, хтосьці (хтось), жа (ж).
