Усі словники поділяють на енциклопедичні й лінгвістичні. ЕНЦИКЛОПЕДИЧНІ СЛОВНИКИ описують світ, пояснюють явища, поняття, дають бібліографічні довідки про знаменитих (інколи й одіозних) людей, відомості про країни й міста, про видатні події тощо. ЛІНГВІСТИЧНІ СЛОВНИКИ — це словники слів. Вони дають інформацію не про речі, явища, поняття, а про слова. Якщо енциклопедичні словники подають лише назви предметів та явищ, які в мові представлені іменниками та іменними словосполученнями, то лінгвістичні словники пояс-
нюють усі типи слів, їх граматичні та стилістичні ознаки,особливості їх функціонування.
Лінгвістичні словники поділяють на одномовні й багатомовні. Одномовні: тлумачні, неологізмів, іншомовних слів, діалектні, мови письменників (конкорданси), історичні (за певний період), етимологічні, синонімів, антонімів, омонімів, фразеологічні, орфографічні, орфоепічні, правильності мовлення, частотні (за частотою вживання), інверсійні (за алфавитом з кінця слів), словотвірні та морфемні, ідеографічні (за темами), асоціативних норм(за асоціаціями). У багатомовних (перекладних) словниках дається не пояснення (тлумачення) значень слів, а переклад. Диференційні (включають лише відмінні слова та міжмовні омоніми).
Словни?к — упорядкований в алфавітному чи тематичному порядку список заголовних слів, лексикографічно опрацьованих[1].
Словник — лексикографічний продукт, який містить впорядкований перелік мовних одиниць (слів, словосполучень тощо) з короткими їх характеристиками або характеристиками позначених ними понять, або з перекладом на іншу мову.
Енциклопедії залежно від обсягу умовно поділяють на великі (понад 12 томів), малі (7—12 томів), короткі (4—6 томів) та 1—3-томні, які переважно називають енциклопедичними словниками або довідниками.
