41. Предмет і завдання вивчення фразеології. У чому полягає широке і .... розуміння фразеології.

 У науці давно існує так зване «вузьке» і «широке» розуміння обсягу цієї галузі мовознавства. «Вузьке» розуміння почасти утвердилося у зв'язку з лексикографічної розробкою фразеологізмів, які включалися і включаються до тлумачні словники поряд з лексичними одиницями. Зрозуміло, в словники потрапляли, перш за все, фразеологізми, еквівалентні слову, і майже не потрапляли стійкі вирази, утворені за моделлю пропозиції. «Широкому» розуміння обсягу фразеології в певній мірі сприяла розробка стійких поєднань в історичному плані. Справа в тому, що в письмових пам'ятках давньоруської мови порівняно рідко зустрічаються стійкі словосполучення, охоплені наскрізний деактуалізаціей компонентів. Тому об'єктом дослідження ставали все відтворювані словосполучення (чи пропозиції) незалежно від характеру і ступеня семантичної спаяності безпосередньо складових. 
В даний час у фразеології як би співіснують, принаймні, шість класів фразеологізмів, кожен з яких включає в себе або тільки «ядро» фразеологічного складу - ідіоми (1), або фразеологізми з аналітичним типом значення - фразеологічні сполучення, які безпосередньо взаємодіють з своєю структурою з одиницями лексико-семантичної системи мови (2), або паремії (прислів'я і приказки), які мають одночасно і «прямим» і алегоричним значенням (3). Деякі автори (В. П. Жуков, А. І. Молотков) включають в обсяг тільки два класи - ідіоми та фразеологічні сполучення (1,2), інші (В. Л. Архангельський, О. С. Ахманова, Н.М. Шанський) - ще й прислів'я та приказки (1,2,3). До цього додають іноді мовні штампи (4) і різного роду кліше (5), а також крилаті вирази (6). Всі ці типи одиниць об'єднуються за двома ознаками: несколькословность (отже - раздельнооформленность) і відтворюваність. 
Іншими словами, широкий обсяг фразеології можна визначити як все те, що відтворюється в готовому вигляді, не будучи словом. Це критерій узуальним: всі сполучення слів (непредикативних та предикативні), які відтворюються в мові відповідно до узусом вживання - фразеологізми. Іншими словами, всі стійкі поєднання слів, незалежно від їх характерологічних ознак, - предмет фразеології. Такий обсяг фразеології був намічений в працях В. В. Виноградова. 
Однак ясно, що на базі цього «широкого» обсягу фразеології неможливо побудувати універсальні для всього цього корпусу методи: вони можуть бути адекватними тільки для кожного зі згаданих вище класів (1 - 6). Можливість же існування «загальних» для всього фразеологічного складу мови методів означає можливість побудови єдиної «граматики» для всіх цих типів. Але поки що такої граматики, що йде від смислу до форми (або навпаки), не існує, і плідність самої цієї ідеї сумнівна. 
Зупинимося на «вузькому» погляді на поняття фразеологізму А. І. Молоткова, куди входять лише ідіоми та фразеологічні сполучення. 
Під фразеологізмом будемо розуміти «стійку і відтворну раздельнооформленной одиницю мови, що складається з компонентів, наділену цілісним (або рідше частково цілісним) значенням і поєднується з іншими словами» (23, 6). 
Протягом усіх років розвитку фразеології як особливої ​​лінгвістичної дисципліни (середина і кінець ХХ століття) завжди актуальною залишається проблема розуміння і визначення фразеологічної одиниці. «Немає жодного принципового питання, який би не викликав у середовищі фразеології гострі дискусії. До цих пір не встановлені навіть критерії визначення фразеологічних одиниць, немає єдності думок про категоріальних властивості цих одиниць »(7, 5). 
Принцип визначення фразеологізму по одному (основному) властивості в лінгвістичній літературі неодноразово оспорювався. Критичні зауваження висловлювалися проти кожного окремо взятого в якості основного і диференціюючого ознаки і самої можливості визначення фразеологізму лише за однією ознакою.