Застаріла лексика - це слова, які вживаються носіями мови, але сприймаються ними як застарілі: кавалергард, щоки, оний, опричник, пальці, сей, сприяти і т.п. Причини, по яким слово застаріває, йде з активного вживання, бувають різними.

Одні слова виходять з активного вжитку через те, що зникають поняття, явища, предмети, позначувані ними, тобто внаслідок дії позамовних (екстралінгвістичних) чинників. Ці слова називаються матеріальними архаїзмами, або історизмами, оскільки вони репрезентують мову певної історичної доби: дружина — «збройний загін давньоруського князя», боярин, чолобитна, кошовий, осавула, колегіум, гетьман.

Інші слова виходять з активного вжитку внаслідок дії внутрішньомовних причин. Вони замінюються рівнозначними лексемами, які виявляються більш прийнятними, більш придатними для називання тих самих понять, явищ, предметів, дій, для вираження тих самих думок і почуттів. Це стилістичні архаїзми, або просто архаїзми. Бувають лексичні архаїзми: вия (сучасна назва шия), ланити (щоки); словотворчі: творитель (сучасний відповідник творець), возвеличувати (звеличувати) ;лексико-фонетичні: глас (голос), прах (порох) ;семантичні (застарілі в одному значенні, сучасні в інших): живіт у значенні «життя».

Історизми не мають синонімів у сучасній російській мові. Пояснити їх значення можна, тільки вдавшись до енциклопедичного опису. Саме так і подаються історизми в тлумачних словниках.
Архаїзми, навпроти, мають у сучасній мові синоніми, з допомогою яких тлумачні словники пояснюють їх значення, супроводжуючи їх позначкою застар.: благість - 'книжн., застар. Доброта, милосердя'.

Історизми використовуються в наукових, публіцистичних, художніх творах як терміни та нетермінологічні назви понять минулих епох. Крім того, вони, як і архаїзми, є засобом надання мовленню урочистого, піднесеного звучання, засобом відтворення колориту минулого. Застаріла лексика вживається також як засіб гумору, іронії, сатири.