Значення предметності в іменнику є його всеохоплюючою
лагальнокатегорійною ознакою. У межах класу іменників виді-
ляють менші категорії, що характеризуються за ознакою інди-
иідуальне/загальне. Відповідно до цього іменники поділяються
па власні і загальні назви. До в л а с н и х назв належать усі
81індивідуальні найменування предметів (прізвища, імена, по бать-
кові, прізвиська, псевдоніми, географічні назви, назви планет,
сузір’їв, клички тварин та ін.). До з а г а л ь н и х назв — усі
слова, що є найменуваннями однорідних предметів (наприклад:
клас, студент, море, зоря, хлопець).
Межі між цими категоріями слів досить умовні. Загальні
назви можуть ставати власними (наприклад, назви видавництв,
спортивних організацій тощо: «Наукова думка», «Вища школа»,
«Шахтар»), а власні назви — переходити в загальні (напри-
клад: галіфе, бостон, панама, ват).
Розрізнення власних і загальних назв з граматичного по-
гляду виражається в тому, що власні назви не мають форм
множини {Дніпро, Марс, Кобзар), а деякі з них, навпаки, ви-
ступають лише у формі множини (Суми, Карпати).
За характером позначуваного (конкретне/абстрактне)
іменники поділяються на к о н к р е т н і й а б с т р а к т н і
назви.
Іменники з к о н к р е т н и м значенням виражають ре-
альні денотати, в яких передається все те, що людина пізнає
органами чуття. Це назви предметів {будинок, грудка, виш-
ня), явищ (туман, заметіль), істот (кінь, дитина), одиниць
виміру (метр, літр, кілограм, тиждень, рік та ін.).
До іменників з а б с т р а к т н и м значенням належать
назви узагальнених опредметнених понять — якостей, власти-
востей, дій, процесів, наприклад: дбайливість, приязнь, синя-
ва, навчання, прискорення, вимір, переліт.
Категорія конкретності /абстрактності знаходить своєрідне
граматичне вираження. Більшість абстрактних іменників має
граматичну форму числа однини і множини не утворює, деякі
абстрактні іменники мають множинну форму і не утворюють
однини (кошти, заручини, вибори).
Абстрактні іменники — це здебільшого мотивовані вторинні
слова. Твірними в них виступають прикметникові і дієслівні
основи. Словотвірне значення в цих іменниках виражається
спеціальними суфіксами: -ість-, -от(а), -анн(я), -енн(я)
та ін.
Чіткого розмежування всіх іменників за ознакою «конкретне/
абстрактне» бути не може, оскільки слова в непрямому значенні
легко набувають або, навпаки, втрачають її (пор.: полум’я в печі і
полум’я серця, раптовий вихор і вихор думок).
82Серед іменників — загальних назв з конкретним значен-
ням виділяється група збірних назв (щодо них вона є видовою
категорією).
