1. Коротка характеристика акцептора результату дії.
Акцептор (лат. Acceptare - приймати, схвалювати) - апарат передбачення потрібного результату будується під впливом попередніх підкріплень, тобто дії на організм факторів, що задовольняють його провідні біологічні та соціальні потреби. Формування акцептора результату дії відображає процес постановки мети до дії, вищу мотивацію в широкому сенсі слова.
Випереджаючі властивості акцептора результату дії проявляються в будь-якому цілеспрямованому вчинок людини: результати передбачаються студентами при здачі іспиту, при здійсненні покупок і ін.
Нейрофізіологічні механізми акцептора результату дії
Основу акцептора результату дії становлять вставні інтернейрони різних відділів головного мозку, до яких по коллатералям пірамідного тракту поширюються копії команд пірамідних нейронів кори великого мозку. Пірамідні нейрони, в свою чергу, обробляють нервові імпульсації, що приходять до них на стадії аферентного синтезу від мотиваційних, пускових і обстановочную впливів, з використанням механізмів пам'яті.
При досягненні результату зворотна афферентация від його параметрів поширюється до Інтернейрони нейронам, що становить акцептор результату дії, в яких збудження зберігається тривалий час (процес - постановка мети). Надходить афферентация порівнюється з запрограмованими в акцепторі результатів дії властивостями потрібного результату.
2. Роль і місце кори головного мозку у забезпеченні вищих психічних функцій.
Вищі психічні функції людини, зокрема й мислення, забезпечуються діяльністю кори головного мозку. Саме кора відповідає за виконання вищих психічних функцій – мислення та свідомості.
Установлено, що ліва півкуля забезпечує логічне абстрактне мислення . Вона відповідає за письмо, читання та рахунок. Тим часом, права півкуля забезпечує конкретне образне мислення. Вона відповідає за емоції, орієнтацію в просторі, сприйняття геометричних фігур, малюнків, природних об*єктів.
Великі півкулі працюють разом, але одна з них, як правило домінує в кожної людини.
За способом мислення й характером запам*ятовування інформації всі люди практично поділяються налівопівкульний тип і правопівкульний тип.
Півкулі є фізіологічною базою, на якій виникає мислення і за допомогою якої воно функціонує. Мислення, мова, пам*ять забезпечують асоціативні зони в лобовій частині мозку.
У зоні того чи іншого аналізатора виділяють первинні, вторинні та третинні поля, які називають асоціативними.
Первинні поля отримують інф, опосередковану через найменшу кількість переключень у підкірці.
Вторинні поля отримують проекції від органів чуття через додаткві переключення в підкірці, що дозволяє робити більш складний аналіз того чи іншого образу.
Третинні поля отримують інф від неспецифічних підкоркових ядер, у яких підсумовується інф від кількох органів чуття.
3. Конверсійні симптоми
Загальні ознаки, притаманні дисоціативним і конверсійним розладам, полягають у частковій або повній втраті хворими нормальної інтеграції між пам’яттю на минуле, усвідомленням своєї ідентичності та безпосередніх відчуттів, а також – над контролем рухів тіла. При дисоціативних розладах цей свідомий і елективний контроль може бути порушеним до такої міри, що їх клінічні прояви можуть змінюватися від доби до доби і навіть від години до години. Ступінь утрати функції, що знаходиться під свідомим контролем, як правило, важко оцінити.
Ці розлади зазвичай класифікувалися як різноманітні форми «конверсійної істерії». Однак цей термін вживати небажано, в зв’язку з його багатозначністю. Вважається, що дисоціативні (конверсійні) розлади є психогенними за походженням. Вони досить тісно пов’язані за часом свого виникнення з психотравмуючими подіями і можуть зникати після вирішення або пом’якшення психотравмуючих обставин.
*Залежно від клінічних проявів дисоціативних (конверсійних) розладів, виділяють Дисоніативну амнезію , Дисоціативну фугу , Дисоціативний ступор, Стан трансу та оволодіння , Дисоціативні розлади рухів і відчуттів, Інші дисоціативні (конверсійні) розлади , в тому числі синдром Ганзера та інші.
