1. Ідеї Р. Декарта про співвідношення душі і тіла.
За Декартом люди і тварини володіють тим, що зазвичай називають психікою; так, очевидно, що тварини мають сприйняття, пам'ять і здатні до навчання. Отже, оскільки тварини не мають душі, то сприйняття, научіння і пам'ять мають бути функціями тіла, а не душі або розуму. Розуміння цього призвело багатьох мислителів до формулювання двох ідей про розум і тіло.
- Тіло і без душі здатне успішно справлятися із завданнями. Таким міркуванням він не тільки не позбавляв душу панівної ролі у Всесвіті, а підносив її до рівня субстанції (сутності, що не залежить ні від чого), рівноправної з великою субстанцією природи. Душа, за його уявленнями, повинна мати пряме і достовірне знання про невидимі ні для кого власні акти і стани.
- Існують ідеї породжені людиною, ідеї набуті та ідеї вроджені. Породжені людиною ідеї пов'язані з її чуттєвим досвідом, дають знання про окремі предмети чи явища, але не дають змогу пізнати об'єктивні закони навколишнього світу. Не можуть допомогти в цьому й набуті ідеї, оскільки є теж знаннями лише про окремі сторони навколишньої дійсності. Вони ґрунтуються не на досвіді однієї людини, а є узагальненням досвіду різних людей. Лише вроджені ідеї дають людині знання про сутність навколишнього світу та основні закони її розвитку. Вони відкриваються тільки розуму і не потребують додаткової інформації від органів чуття.
Декарт робить висновок про незалежне існування душі і тіла. Раз ці дві субстанції абсолютно протилежні одна одній, значить, вони і не потребують один одного. Більш того, Декарт виділяє різні властивості душі і тіла. Для душі, основним властивістю є мислення, а для тіла - протяг.
2. Особливості функціонування правої півкулі.
Права півкуля контролює ініціативу і творчість, уяву, сприйняття кольору, музику і почуття ритму, мрії. Праву половину характеризує цілісне сприйняття, вона має справу зі всіма аспектами ідеї або ситуації одночасно, тому вона мислить образами. Це артистична, абстрактна сторона мозку, наділена уявою. Ліва півкуля стимулюється інтенсивним, логічним, лінійним представленням інформації. Права півкуля краще обробляє інформацію в стані розслабленості. Вона використовує так званий холістичний метод сприйняття інформації.
Функції правої півкулі: інтеграція в єдине сприйняття багатьох даних, образне мислення,знання без чітких визначень, розгляд рішення в цілому, розгляд подібності, інтуїція, осяяння, внутрішнє почуття, синтез, візуалізація, зорова пам'ять, розпізнавання образів, прив'язка речей до сьогодення.
3. Теорії патогенезу психосоматичних захворювань: концепція
«Специфічних особистісних профілів» Ф.Данбар.
Згідно з теорією Данбар, в основі психосоматичних розладів лежать особистісні особливості індивідів, що визначають особливу вразливість тих чи інших внутрішніх органів. Так, наприклад, така особистісна риса, як тривожність, призводить до розвитку хвороб серця, а гіпертрофована незалежність - до підвищеного травматизму. Подібний набір психологічних характеристик, що визначає специфічність виникнення тих чи інших психосоматичних розладів, становить особистісний профіль пацієнта - приміром, «виразковий» або «коронарний», «гіпертонічний» або «травматичний». При цьому, на думку Данбар, особам, які страждають психосоматичними захворюваннями, властиві і певні спільні риси - такі, як (а) схильність до відволікання (відхід) від реальності і недостатнє залучення в поточну ситуацію поряд з (б) недостатньою здатністю до словесного опису нюансів своїх емоційних хвилювань.
