- Психофізіологія як наука: сутність та коротка характеристика.
Психофізіологія — наукова дисципліна, що виникла на стику психології й фізіології, предметом її вивчення є фізіологічні основи психічної діяльності і поведінки людини.
Психофізіологія як галузь знань зобов'язана своїм походженням і назвою співіснуванню психології і фізіології. Психофізіологія використовує методи фізіології для вивчення психічних станів. Так, часто про стан психічного напруження свідчать такі ознаки, як прилив крові до обличчя, почастішання пульсу і дихання, значне потовиділення та ін.
Хоча закономірності й феномени, які проявляються в поведінці людей, їхніх реакціях, станах, почуттях, нахилах, пам'яті, увазі, волі та ін., є сферою психологічних досліджень, для їх розуміння використовують методи фізіології. Незважаючи на те, що фізіологія нервової системи і вищої нервової діяльності глибоко вивчає механізми всіх процесів, які здійснюють взаємозв'язок в організмі різних органів і систем, а також організму із зовнішнім середовищем, вона не може дати обґрунтування регуляторної діяльності мозку в різних умовах і ситуаціях життєдіяльності, при різних станах, а також охарактеризувати комплекс фізіологічних змін в організмі, які при цьому відбуваються.
Видатний фізіолог I. П. Павлов наприкінці свого життя стверджував: "По суті, цікавить нас у житті тільки одне: наш психічний зміст". I хоча "психічний зміст" є предметом інтересів релігії, мистецтва, науки та інших сфер діяльності людини, найповніше його обґрунтування і розуміння можна отримати тільки шляхом поєднання природничо-наукового підходу до його пізнання, наприклад фізіології, зі знанням психології як гуманітарної науки.
Білет 14
2. Потреби людини: сутність і класифікація
Потреби –це внутрішні збуджуючі стимули діяльності людини. Це стан незадоволення, який людина хоче змінити , або стан задоволення, який вона хоче продовжити. асифікаційні ознаки. Ось лише деякі із можливих класифікацій потреб:
1. За суб'єктами потреби поділяються на:
а) кінцеві;
б) проміжні.
Кінцеві потреби — це потреби самої людини як біосоці-альної істоти (їх ще називають особистими потребами).
Проміжні потреби — це потреби, які лише опосередковано пов'язані із самою людиною. Це потреби господарських структур. 2. За формою задоволення:
а) індивідуальні;
б) колективні.
Індивідуальні потреби людина може задовольнити сама без об'єднання з іншими суб'єктами (сон, їжа і т, д.).
Колективні потреби вимагають об'єднання колективних зусиль
3. За формою виникнення:
а) первинні;
б) вторинні.
Первинні потреби є за своєю природою фізіологічними і, як правило, вродженими (вода, їжа, повітря, сон та ін.).
Вторинні потреби за своєю природою психологічні (успіх, влада, повага).
Первинні потреби закладені в людині генетично, а вторинні залежать від життєвого досвіду, тому вторинні потреби людей більш різноманітні, ніж первинні.
Одночасно задовольнити всі потреби неможливо. Тому людина кожного разу повинна вирішувати: яку потребу задовольнити тепер, а з якою можна почекати. Іншими словами, людина ранжує потреби за ступенем їх важливості у кожний даний момент.
3. Поняття психосоматичного захворювання
Психосомати́чні захворювання— група хворобливих станів, що з'являються у результаті взаємодії психічних і фізіологічних факторів. Являють собою психічні розлади, що проявляються на фізіологічному рівні, фізіологічні розлади, які проявляються на психічному рівні, або фізіологічні патології, що розвиваються під впливом психогенних факторів. До психосоматичних захворювань відносяться захворювання внутрішніх органів і систем організму, які виникають внаслідок впливу психічних та емоційних факторів. Це хвороби, які, як кажуть в народі, виникають "від нервів"
Психосоматичні розлади можна розділити на кілька великих груп. Симптоми розрізняють за патогенезом, змістом симптому та за функціональною структурою психосоматичного зв'язку, що знаходить відображення у психосоматичному розладі.
