пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

8 билет

1. Коротка характеристика рефлексу.
Рефле́кс
 — автоматична цілісна стереотипна реакція організму на певний подразник, на зміни зовнішнього середовища або внутрішнього стану, яка здійснюється при обов'язковій участі центральної нервової системиДля виникнення рефлексу необхідна наявність чутливого нервового закінчення; нервових волокон для передачі повідомлення, яке несе подразник; органа, що перетворить інформацію в реакцію; і, нарешті, м'язів і залоз для здійснення самої реакції — зазвичай, якого-небудь механічного руху.Виділяють:
Умовний рефлекс
Цей вид рефлексу вперше був описаний видатним російським фізіологом І.Павловим, який помітив, що якщо щораз під час годівлі собаки дзвонити в дзвіночок, то за якийсь час у нього починає виділятися слина як відповідь на дзенькіт дзвіночка — спочатку цю рефлекторну реакцію викликала тільки їжа. Саме описаний різновид умовного рефлексу лежить в основі багатьох сучасних методів, використовуваних для дресирування тварин.
Безумовний рефлекс
Це спадково закріплена форма реагування на біологічно значущі дії зовнішнього світу або зміни внутрішнього середовища організму.Безумовні рефлекси забезпечують пристосування до відносно постійних умов. В чистому вигляді практично не існують. Загальноприйнятій класифікації безумовних рефлексів немає, проте виділяють найважливіші з них — харчовий, оборонний, статевий, орієнтувальний.
В залежності від місця розташування рецептора рефлекси поділяються на:
Сухожилкові рефлекси
Періостальні рефлекси
Поверхневі рефлекси
Також виділяють патологічні рефлекси, які поділяються на:
Рефлекси орального автоматизму
Розгинальні рефлекси
Згинальні рефлекси
Інші патологічні рефлекси

2. Фізіологія позитивних емоційних станів і розташування центрів задоволення.

Виникнення і протікання емоцій тісно пов'язане з діяльністю різних модулюючих систем мозку. Вважається, що основну роль у цьому відіграє лімбічна система.

Основу лімбічної системи складає так зване "коло Папеца ". Папец припустив, що єдину систему керування емоціями у певній послідовності утворюють такі структури мозку: (1) гіпоталамус - (2) передньовентрикулярне ядро таламуса - (3) поясна звивина - (4) гіпокамп - (5) мамілярні тіла - (1) гіпоталамус. Так, гіпоталамус забезпечує вираз емоцій і паралельно передає інформацію в таламус. Звідтіля вона надходить у поясну звивину, що є механізмом усвідомлення емоційних переживань. Гіпокамп, одержуючи сигнали від поясної звивини, здійснює інтеграцію цих та інших сигналів і далі передає інформацію до мамілярних тілець й гіпоталамуса. Результатом замикання цього кола є інтеграція суб'єктивно пережитої емоції на рівні кори мозку з "емоційними" керуючими командами гіпоталамуса. Лімбічна система бере участь у запуску переважно тих емоційних реакцій, що вже випробувані в ході життєвого досвіду. 

Важливу роль у забезпеченні емоцій відіграє ретикулярна формація, волокна від нейронів якої йдуть у різні області кори великих півкуль. Деякі ділянки ретикулярної формації мають більш спеціалізовані функції. Наприклад, така частина ретикулярної формації, як "блакитна пляма" пов'язується із пробудженням емоцій. Інша її частина - "чорна субстанція" пов'язана з виділенням дофаміну, що сприяє виникненню приємних відчуттів.

Система позитивного підкріплення (задоволення), згідно із сучасними уявленнями, включає ядра септума, глибокі шари мозочка і дорзолатеральні області мигдалини. Емоційний стан людини сильніше відбивається на міміці лівої половини обличчя, що говорить про переважну активність правої півкулі. Сприйняття емоційних сигналів переважно знаходиться під контролем правої півкулі (її центральної скроневої області). Вважається, що ліва половина обличчя в більшому ступені відбиває негативні, права - позитивні емоції.

3. Концепції профілів особистості.

Теорія особистісних профілів пов'язана з ім'ям Ф. X. Данбар. У 1935 р нею були опубліковані результати дослідження про зв'язок соматичних розладів з певними типами емоційних реакцій до яких вдаються люди з тими чи іншими характерологічними рисами. Вона звернула увагу на укорінену в особистості схильність до реагування на психологічний конфлікт конкретним соматичним розладом. Ф.Данбар припустила, що кожне соматичне захворювання, що розвилося внаслідок непереробленого психологічного конфлікт, пов'язане з цілком певним набором характерологічних рис і патернів міжособистісного взаємодії.Нею були виділені коронарний, гіпертонічний, алергічний і схильний до пошкоджень типи особистості.

Для коронарного типу особистості(«поведінка типу А»)(людей, які схильні до розвитку у них серцево-судинної патології) характерна підвищена агресивність, жорстокість, дратівливість, прагнення завжди бути лідером і переможцем, змагальність, нетерпіння, безглуздого і ворожість по відношенню до інших. Провідною причиною серцевих розладів у «коронарної» особистості Ф. Данбар вважала придушення в силу соціального чи емоційного заборони емоції гніву. 

Гіпертонічного типу властиві підвищення безглуздого почуття провини за власні ворожі імпульси, виражена потреба в схваленні з боку оточуючих, особливо - авторитетних або керівних осіб.

У алергічного типу часто зустрічаються такі риси, як підвищена тривожність, незадоволена потреба в любові і захисту, конфліктне поєднання прагнення до залежності і незалежності, підвищена сексуальність (свербіж як символічна форма мастурбації).

У соціальному психоаналізі Франкфуртської школи концепція Ф. Данбар була модифікована в теорію «хворого суспільства» (Е. Фромм, Дж. Холлідей).

У дослідженнях Ф. Данбар була продемонстрована роль психологічних факторів розвитку психосоматичних розладів, проте її теорія не давала відповіді на основне питання: яким чином несвідомий внутрішньоособистісний конфлікт запускає чи підтримує захворювання? 


24.06.2016; 19:18
хиты: 123
рейтинг:0
Общественные науки
психология
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь