1.Далі, було встановлено, що ліва півкуля мозку домінує не тільки в мові, але і в процесах читання, письма, рахунку, здатності до логічного мислення. Була сформульована концепція домінування лівої півкулі головного мозку.Однак, цілком обгрунтовано і з досить високим ступенем вірогідності можна стверджувати, що ліва півкуля, в більшій мірі, є вербально логічним, відповідальним за інтелектуальний рівень особистості, в той час як права півкуля, в більшій мірі, є просторово = чуттєвим.
2. Психофізіологічні небезпеки у сучасному світі є чинниками цілісності чи розладу, стійкості чи дисгармонії, спокою чи тривоги, успіху чи невдач, фізичного та морального благополуччя життя людини.
До психофізіологічних факторів небезпек відносяться:
– недоліки органів відчуття (дефекти зору, слуху тощо);
– порушення зв’язків між сенсорними та моторними центрами, внаслідок чого людина не здатна реагувати адекватно на ті чи інші зміни, що сприймаються органами відчуття;
– дефекти координації рухів (особливо складних рухів та операцій, прийомів тощо);
– підвищена емоційність;
– втома (з точки зору безпеки життєдіяльності розрізняють фізіологічне та психологічне втомлення);
– емоційні явища (особливо конфліктні ситуації, душевні стреси, пов’язані з побутом, сім’єю, друзями, керівництвом);
– необережність (може призвести до ураження не лише окремої людини, а й усього колективу);
– відсутність мотивації до трудової діяльності (незацікавленість у досягненні цілей, невдоволення оплатою праці, монотонність праці, відсутність пізнавального моменту, тобто нецікава робота тощо);
– недостатність досвіду (поява імовірної помилки, невірні дії, напруження нервово-психічної системи, побоювання зробити помилку посилюють імовірність нещасного випадку).
3. Підпсихосоматичними розладамирозуміються симптоми і синдроми порушень соматичної сфери (різних органів та систем), які обумовлені індивідуально-психологічними особливостями людини та пов'язані із стереотипами його поведінки, реакціями на стрес та засобами переробки внутрішнього конфлікту.
Психодинамічні концепції і “гіпотеза специфічності” психологічних факторів в ґенезі психосоматозів
Пошук змістовного, логічного однозначного зв'язку між психологічними феноменами і клінічними симптомами отримав назву “гіпотези психосоматичної специфічності” та перетворився в базовий пояснювальний принцип психосоматичної медицини. Останнім часом цей принцип більше асоціюється із специфічним стресом, який можна визначити як несвідомий конфлікт, який обумовлює порушення процесу гомеостатичної рівноваги та приводить до захворювання.
