1. Стани людини в разі реєстрації альфа ритмів.
У більшості людей при відсутності сильних подразників реєструється альфа-ритм, який особливо чітко проявляється в потиличному і тім’яному відведеннях. При дії будь-якого нового подразника виникає орієнтувальна реакція, яка на ЕЕГ проявляється виникненням реакції десинхронізації і пригніченням альфа-ритму. Альфа (α) – ритм. Його частота 8-13/с, амплітуда до 100 мкВ. Реєструється у 85-95 % здорових дорослих осіб. Найкраще він виражений у потиличних відділах, у напрямку до лобової частки амплітуда та вираженість його поступово зменшуються. Найбільшу амплітуду α-ритм має у людини, яка перебуває у спокійному розслабленому стані. α-ритм має бути модульований в „веретена” тривалістю від 2 до 8 с. Вважається, що він зв’язаний із зоровим аналізатором
2. Філогенетичні і онтогенетические основи пам'яті
Існує також поділ пам'яті на генотипическую і фенотипическую. Перша - генотипическая, або філогенетична, пов'язана з безумовними рефлексами та інстинктами. Друга - фенотипова - забезпечує обробку і зберігання інформації, що набуває в ході онтогенезу на основі різних механізмів навчання. У ході вдосконалення механізмів адаптації розвинулися і усталилися більш складні форми пам'яті, пов'язані з фіксацією різних сторін індивідуального досвіду. Філогенез – процес становлення психічних структур в ході біологічної еволюції виду або соціокультурної історії людства в цілому. Онтогенез – процес індивідуального розвитку людини.
3. Ідея цілісного підходу до хворого в медицині та психології
Розуміння психічної та соматичної єдності людини, прийняття й реалізація цілісного підходу до особистості хворого є актуальним завданням сучасної медицини. Теза "Лікувати не хворобу, а хворого" визначила практику видатних лікарів уже в минулому столітті. На тлі постійного зростання темпу життя, психічного напруження та інтелектуального навантаження спостерігається збільшення уваги дослідників до психічних чинників, які спричиняють соматичні захворювання. За статистикою ВОЗ від 38 до 42% усіх пацієнтів, що приходять на прийом до лікаря, належать до групи психосоматиків. При роботі з такими людьми дотримуються основного правила єдності фізіологічного і психічного розуміння хвороби та відповідно біполярного підходу до лікування. Незважаючи на те, що існують об’єктивні результати досліджень, які доводять причинно- наслідкові зв’язки між психічними та фізіологічними процесами, суперечки навколо теорії психосоматики не вщухають.
