Політична ментальність - сукупність стабільних політичних цінностей, способів реагування суб'єктів політики на різноманітні соціальні зміни і політичні події. Стрижнем політичної ментальності виступає національний характер, в якому сконцентрований досвід історичного розвитку певної історичної спільності.
Політична свідомість являє собою сприйняття суб'єктом тієї частини реальності, яка пов'язана з політикою, з питаннями влади і підпорядкування, держави з її інститутами. При цьому основні знання та уявлення людини про політику, його нормативні судження про неї не є лише продуктом його індивідуальної практики. Вони вбираються особистістю з його соціального середовища в ході соціалізації. Отримані знання, орієнтації, цінності та установки в сукупності утворюють політичний менталітет.
В політичному менталітеті можна виділити два важливих компоненти. По-перше, це змістовна сторона: погляди, цінності, почуття і т.п., які складаються в певні набори, для позначення яких використовуються ідеологічні «ярлики». Так, коли про людину говорять, що він «ліберал», «червоно-коричневий» або «демократ», то ми можемо уявити собі набір політичних ідей, які відповідають цим ідеологічним стереотипам.
По-друге, це стиль мислення, характер політичних міркувань, спосіб сприйняття системи («Психологічний інструментарій»). Цю другу сторону менталітету слід особливо підкреслити, так як в конкретному політичному аналізі частіше беруться до уваги ті чи інші політичні цілі та цінності, декларовані певними політичними організаціями, ніж характер їх зчеплення в контексті особи лідера чи ідеологічної позиції тієї чи іншої партії.
Досліджуючи взаємозв'язок і взаємодію ментальності і політичної культури, слід мати на увазі такі особливості першої.
- Ментальність нації як специфічний спосіб сприйняття (апперцепції) і розуміння (інтерпретації) етносом свого внутрішнього світу та зовнішніх обставин, виробляється під впливом багатовікових культурно-історичних, геополітичних, природнокліматичних та інших чинників. Їх зміна детермінує і певну еволюцію ментальних властивостей. Однак саме ментальність долає історичні епохи, зберігає код нації. Вона не може змінитися протягом життя одного або кількох поколінь. Соціальні катаклізми можуть істотно впливати на форми вияву і навіть деформувати окремі ментальні риси.
- Цей феномен має перш за все практичне спрямування: перевірений поколіннями досвід орієнтує людей на те, що треба використовувати й розвивати, а чого уникати, як вижити й утвердити себе в довколишньому світі. У цивілізованому суспільстві існує особливо тісний взаємозв'язок ментальності з політичною сферою, яка несе відповідальність за організацію та цілеспрямований розвиток народу.
- Ментальність не має внутрішньої диференціації на моральну, політичну та інші складові частини, виступає як цілісне духовне утворення. Тому її часто визначають як "душу народу", те, що пронизує всі сфери життєдіяльності людей.
- Ментальність нації виявляється в домінуючих життєвих настроях, у характерних особливостях світосприйняття, у системі моральних вимог, норм, цінностей і принципів виховання; у формах взаємин між людьми та родинних засадах; у ставленні до природи і праці; в національному характері та темпераменті; в різних компонентах культури етносу, в тому числі й політичної.
Ментальність особи, соціальної групи чи нації можна уявити як сукупність певних ментальних настанов. За своєю спрямованістю вони бувають предметними (спрямованими на зовнішній світ) і рефлексивними (орієнтованими на внутрішній світ людини). Як перші, так і другі світосприйманні настанови диференціюються на споглядальні (пасивні) й активні, спрямовані на зміну або перетворення сприйнятого.
