Політична соціалізація означає процес входження людини в соціально-політичне середовище, опанування нею упродовж свого життя певною сукупністю політичних знань, норм і цінностей, набуття навичок політичної участі, оволодіння методами політичної діяльності, апробації різних типів і форм політичної поведінки.
Політична соціалізація дає змогу особистості орієнтуватися в політичному просторі, брати участь у політичній взаємодії. Залучення людей до домінуючої політичної культури здійснюється завдяки універсальним інститутам політичної соціалізації, а саме: родини, системи освіти, засобів масової інформації, державних та суспільних організацій. Але в різних країнах роль, значення та спрямованість дії даних інститутів політичної соціалізації може суттєво відрізнятися.
Політичні цінності, традиції, взірці поведінки та інші елементи політичної культури засвоюються людиною безперервно, і цей процес може бути обмежений тільки тривалістю її життя. Етапами цього процесу стають уже не тільки певні вікові зміни, а й належність особи до тієї чи іншої соціальної групи, засвоєння відповідних соціальних і політичних ролей, досвід особистої участі в політичній діяльності.
Політична соціалізація має два якісні стани - первинний та вторинний. Різниця між ними залежить від віку людини, конкретного політичного досвіду та ступеня самостійності політичної поведінки та дії. Ці стани також залежать від діяльності основних агентів політичної соціалізації: сім’ї, системи освіти, політичних інститутів, релігійних і громадських об’єднань, засобів масової інформації.
Американські вчені Д. Істон та І. Деніс у спільній праці “Діти і політична система” визначають чотири етапи політичної соціалізації дитини, пов’язані зі зміною психологічних механізмів цього процесу:
-спочатку дитина безпосередньо сприймає політичне життя, інформацію про яке вона черпає в оцінках батьків;
-поступово діти усвідомлюють політичну владу через фігури, що її символізують (наприклад, президент, поліцейський, вчитель тощо), тобто відбувається персоналізація політики;
-діти ідеалізують політику, приписують політичному лідеру лише позитивні якості;
-заключний етап - “інституціоналізація”: у свідомості дітей відбувається поворот до більш безособового, деперсоніфікованого уявлення про владу.
