Сучасний стан політичної психології - це цілком динамічний стан поступово наростаючого розвитку. Головне, що наростають самі темпи цього розвитку, що особливо характерно для російської політичної психології. Після періоду свого напівпідпільного існування, вона увійшла в якості складової частини в світову політичну психологію. З урахуванням же того, що в останнє десятиліття якраз Росія постачає найбільшу кількість емпіричного матеріалу саме політико-психологічного характеру, можна сміливо прогнозувати подальшу, причому все більш тісну інтеграцію російської політичної психології в світову науку.
Як вже всім очевидно, сучасна політична психологія постає як широка сфера досліджень зі своїм предметом, об'єктом, крутому фахівців, об'єднаних загальним розумінням завдань і напрямків подальших пошуків. Найбільш важливими проблемами цієї галузі науки є, насамперед, найбільш актуальні аспекти зовнішньої і внутрішньої політики: тероризм, охорона навколишнього середовища, криза суспільних відносин, субкультури протесту, недовіра громадян уряду, етнічні конфлікти, дискримінація окремих соціальних груп і т. п. Хоча, зрозуміло, в кожній країні, в кожному суспільстві існують свої найбільш важливі й актуальні політико-психологічні проблеми. У другій половині XX століття політична психологія, нарешті, змогла оформити свій офіційний науковий статус: з'явилися відповідні корпоративні організації, університетські курси, періодичні видання, монографії і т. д. У професійних політичних психологів все більше стали потребувати політики, а окремі політики самі зайнялися політичною психологією. Однак разом з підвищенням статусу і престижу, перед політіческоі психологією стали з'являтися і нові, раніше невідомі проблеми. Виникла необхідність розробки найближчих, тактичних, і стратегічних перспектив розвитку, проблеми саморефлексії самої науки. Сучасний стан політичної психології - це цілком динамічний стан поступово наростаючого розвитку. Головне, що наростають самі темпи цього розвитку, що особливо характерно для російської політичної психології. Після періоду свого напівпідпільного існування, вона увійшла в якості складової частини в світову політичну психологію. З урахуванням же того, що в останнє десятиліття якраз Росія поставляє найбільшу кількість емпіричного матеріалу саме політико-психологічного характеру, можна сміливо прогнозувати подальшу, причому все більш тісну інтеграцію російської політичної психології у світову науку.
