Украї́нська Наро́дна Респу́бліка (УНР) — українська держава, що існувала в 1917–1920 роках на території Центральної, Східної та Південної України зі столицею в Києві. Постала на місці південно-західних губернійРосійської імперії, населених переважно українцями. До квітня 1918 року очолювалася Центральною Радоюна чолі з Михайлом Грушевським; після грудня 1918 року — Директорією.
Проголошена 7 листопада 1917 року, після більшовицького жовтневого перевороту, як автономна республікау складі Російської республіки. 22 січня 1918 року, після українсько-більшовицької війни, проголошенанезалежною державою.
До березня 1918 року користувалася міжнародною підтримкою Німецької імперії. Після поразки останньої вПершій світовій війні опинилася в міжнародній ізоляції. Проводила внутрішню політику, спираючись насоціалістичну популістичну ідеологію.
22 січня 1919 року об'єдналася із Західно-Українською Народною Республікою.
Ліквідована після поразки українських визвольних змагань 1917–1920 років. 1921 року територія республіки була анексована за результатами Ризького договору 1921 року між Польщею, з одного боку, та Радянською Росією і також, формально, її маріонеткою УРСР з другого.
Протягом 12 листопада 1920 — 22 серпня 1992 року Уряд республіки перебував у вигнанні, а потім передав свої повноваження уряду незалежної України.
