Початок війни, ознаменований успіхами на фронті Росії, тяжко позначився й на «російських», і на «австрійських» українцях. Незважаючи на декларації лояльності (декларація С. Петлюри в «Украинской жизни», статті у київській «Раді»), російський уряд розпочав переслідування українства — закрито «Просвіти», заборонено друкувати будьщо українською мовою, багатьох українських діячів заслано. Водночас йшло переслідування українців у Галичині, яких звинувачували в москвофільстві. 3 початком війни тисячі людей запроторено до концентраційних таборів у Талерголфі, Гнаві, Гмюді, Терезієнштадті. Було заарештовано багато священників, інтелігенції, селян. Політичні йгромадські діячі тікали до Відня.
1 серпня 1914 року у Львові засновано Головну Українську Раду з представників трьох партій —НаціональноДемократичної, Радикальної й СоціалДемократичної — на чолі з К. Левицьким. Завдання Ради — охороняти інтереси українського народу в Австрії та репрезентувати його під час війни. Рада створила військову організацію — Легіон Українських січових стрільців для боротьби з російським військом. До нього вступали тисячі юнаків.
4 серпня група українських імігрантівнаддніпрянців за ініціативою Д. Донцова й В. Дорошенка заснувала Союзвизволення України як безпартійну політичну репрезентацію Центральної та Східної України для пропаганди ідеї самостійності України.
