50. Питання української державності в програмних засадах та діяльності «Кирило-Мефодіївського братства» та членів громадівського руху.

Навесні 1846 р. у Києві виникла таємна українська політична організація — Кирило-Мефодіївське товариство (або братство), яке вперше в історії українського суспільного руху висунуло політичні програмні завдання, спрямовані на докорінну перебудову тогочасного суспільства. Його засновниками були М. Костомаров, М. Гулак, В. Білозерський. У засіданнях товариства активну участь брав Т. Шевченко. Всього до Братства увійшли 12 осіб. Програмні ідеї Братства було викладено в "Книзі Битія Українського Народу" ("Закон Божий") і "Статуті Слов'янського братства св. Кирила і Мефодія". ГОЛОВНІ ІДЕЇ: 1) створення демократичної федерації слов'янських народів, очолюваної Україною, на принципах рівності і суверенності; 2) побудову майбутнього суспільства на засадах християнської моралі, шляхом здійснення низки реформ; 3) скасування самодержавства, кріпосного права та станів, встановлення демократичних прав і свобод для громадян; 4) зрівняння в правах усіх слов'янських народів щодо їх національної мови, культури, освіти тощо.  Члени братства вели активну громадсько-політичну діяльність: вони поширювали ідеї братства через розповсюдження його програмних документів, твори Тараса Шевченка(«Сон», «Кавказ», «І мертвим,і живим»); займалися науковою працею і виступали з лекціями в навчальних закладах Києва, в яких проповідували свої погляди; піклувалися про розвиток народної освіти, збирали кошти на відкриття народних шкіл, написання і видання нових книг. Але братство проіснувало лише 14 місяців. Навесні 1847 р. заарештували у Києві всіх 12 постійних учасників засідань братства і під конвоєм відправили до Петербурга. Найтяжче було покарано Шевченка, бо під час арешту в нього знайшли рукописи його антицаристських і антикріпосницьких творів. Розгром К-М товариства завдав відчутних втрат українському національному руху. Однак остаточно його придушити царизм не зміг. Започатковані К-М товариством державотворчі традиції продовжували наступні покоління борців за українську справу. ОТЖЕ, можемо дійти висновку, що значення братства було величезним. Незважаючи на всі свої зусилля, царський уряд був безсилим перешкодити зростанню національно-визвольного руху в Україні, відвернути крах кріпосної системи, що назрівав.