Організаторами державотворення з перших днів війни стали козацька старшина та українська шляхта. Формування Української держави розпочиналося у надзвичайно складних обставинах Народно-визвольної війни, що зумовило особливості державотворення. Козацька старшина і шляхта використали багатий досвід самобутньої козацької республіканської організації самоврядування на Запорізькій Січі, перевіреної практикою військово-адміністративної, полково-сотенної системи управління козацтва на чолі з гетьманом. Таким чином, закладались підвалини республіканської форми правління з верховенством влади генеральних, полкових, сотенних рад, гетьмана, виборністю органів публічної влади всіх рівнів, розвиненим місцевим самоврядуванням. У розбудові держави Б. Хмельницький діяв цілеспрямовано. Козацька загальна рада під його головуванням затвердила статут "Про устрій Війська Запорізького". Утворення Української держави закріпили Зборівський (1649 р.) та Білоцерківський (1651 р.) договори, укладені гетьманом із Річчю Посполитою. Тепер основними ознаками Козацької держави були і визначена територія, яку охоплювала державна організація, населення, що на ній проживало, введення своєї податкової системи. Гетьмана як главу України визнавали польський король, московський цар, Англія. "Самотитулатура" Хмельницького - свідчення його прагнення поєднати ідеї козацької соборності з традиціями старої українсько-руської державності, зміцнити особисту владу для успіху державотворення в умовах війни і складного міжнародного становища України. Автори історичних досліджень, які підкреслюють монархічні настрої і наміри Хмельницького, прагнення підкорити собі козацьке самоврядування з його радами, пов'язують їх з особливостями "авторитарного" характеру гетьмана. Політичну організацію, що склалася на звільненій території України у 1648-1654 рр., сучасники нарекли Українською козацькою державою, називаючи її також Військом Запорозьким.
