Основною формою правління в Галицько-Волинській землі була ранньофеодальна монархія, однак тут мала місце і така форма правління як дуумвірат. Державна влада в Галицько-Волинському князівстві належала князеві, який опирався на феодальну верхівку країни — великих землевласників. Галицько-волинські князі, як і всі інші, виводили свою владу із спадщини предків. Данило вважав Волинську землю за "отчину", а Галичину називав "полуотчиною". Після довгих переговорів з Римом Данило погодився 1268 р. прийняти "королівський сан". Титулом "короля Русі" користувався Юрій Львович. Галицько-волинські князі мали ознаки князівської влади: вінець (корона), герб, печатка, прапор та ін. Князь здійснював усі функції державної влади - законодавчу, виконавчу, судову, тому літописець називав його "самодержцем". Князь також очолював військо, володів значним державним апаратом. Йому належало право збирання податків, карбування монет і розпорядження скарбницею. Князь визначав розмір і порядок стягування митних зборів, керував зовнішньополітичними відносинами з іншими державами. Між князем і боярами точилась постійна боротьба за владу. Князь намагався зосередити у своїх руках усі державні функції й стати "самодержцем", боярство в особі боярської ради - обмежити його владу та використати як знаряддя для охорони своїх інтересів. боярська рада тут скликалася з ініціативи самого боярства, іноді - за бажанням князя. Як орган державної влади у князівстві існували також князівські з'їзди - снеми (укладалися міжкнязівські угоди, зокрема договори-ряди про мир), та народні збори - віча. Щоправда, віче у Галицько-Волинській землі впродовж XII-XIIІ ст. утратило колишнє значення, однак князь за традицією скликав народні збори для вирішення найважливіших питань. За формою правління Галицько-Волинське князівство можна назвати феодальною монархію із сильними олігархічними тенденціями місцевого боярства. Центральне управління основувалося на двірцево-вотчинній системі, центральна адміністрація Галицько-Волинського князівства була досить диференційованою. Вона мала низку спеціальних посад (двірський, печатник, писець та ін.), але особи, що їх обіймали, не завжди виконували обов'язки згідно з посадою: князі доручали їм й інші адміністративні доручення. Структурним елементом військово-адміністративної організації Галицько-Волинської держави була, передовсім, адміністрація тисяцького. Він призначався князем з-поміж вірних бояр і відповідав за організацію оборони окремої землі. До складу військово-адміністративної організації Галицько-волинського князівства входили також соцькі та десятники. Адміністративно Галицько-Волинська Русь поділялася на територіальні одиниці - князівства або землі, ті на - волості. Центрами останніх були міста-городи. Судівництво в особливо важливих справах проводив сам князь. Основою княжих фінансів була феодальна експлуатація населення, яке платило данину натурою або грішми. Військо галицько-волинських князів складали вої та дружина. Вої - загальне народне ополчення - "городяни і смерди піші". Населення Галицько-Волинської землі поділялося на вільних, напівзалежних (напіввільних) і залежних.
