економічно розвиненого суспільства, у якому переважаючою галуззю економіки є
промисловість або індустрія. Характерним для нього є: чіткий розподіл праці; масове
виробництво товарів споживання; механізація виробництва; значний розвиток засобів
масової комунікації і сфери послуг; високий рівень урбанізації. У такому суспільстві
зростає роль держави у регулюванні соціально-економічної сфери, поведінку індивідів
визначають особисті цінності, у першу чергу гроші, що активізують індивідуальність,
посилюють вибір, самостійність рішень, власну точку зору. В ньому відсутні чіткі
моральні норми, людина повинна шукати опору в собі особисто.
Поняття «постіндустріальне суспільство» було вперше запропоноване
американським соціологом Деніелом Беллом (нар. у 1919) на рубежі 50-60-х років.
Зокрема, широке визнання концепція постіндустріального суспільства отримала після
виходу у 1973 році його книги « Майбутнє постіндустріального суспільства». Це
поняття зафіксувало вступ у кінці 50-х – на початку 60-х років розвинутих західних
країн, які вичерпали потенціал індустріального виробництва, у якісно новий етап
розвитку. В кінці 60-х – на початку 70-х років XX століття різні варіанти концепції
постіндустріального суспільства висувалися Д. Рісманом, О. Тоффлером, З.
Бжезинським, Дж. Гэлбрейтом (США), А. Туреном, Ж. Фураст’є (Франція) та іншими.
Можна виділити такі особливості постіндустріального суспільства:
– перехід від виробничої сфери до сфери послуг. Постіндустріальним вважається
суспільство, у сфері послуг якого зайнято не менше 50% працюючого населення.
- Виробництво аграрних та промислових товарів і послуг набагато перевищує власні
потреби;
– розвиток інформаційних технологій та науки призводить до перетворення інфраструктури суспільства і способу життя людей. Посилюються взаємозв’язки і комунікація у суспільстві та між кожною людиною особисто;
– власність перестає бути основним критерієм соціальної диференціації. Формується
«клас інтелектуалів», а влада належить інтелектуальній еліті. Володіння знаннями та
контроль над інформацією стають більш важливими, ніж володіння власністю.
У зв'язку з тим, що технічною базою сучасного суспільства є інформація, його ще
називають інформаційним суспільством. У ньому інтелектуальні технології,
інформація, оброблення знань набувають дедалі більшого значення. Термін
«інформаційне суспільство» запровадив японський вчений І. Масуда. Інформаційне
суспільство характеризується розвитком виробництва інформаційних, а не
матеріальних цінностей. Рушійною силою його розвитку є широке впровадження і
використання обчислювальної техніки. Отже, постіндустріальне-інформаційне суспільство, що приходить на зміну
індустріальному, виокремлює сферу послуг. Пріоритетними у ньому є й знання,
наукові дослідження, інформація, освіченість, перехід до загальних ринків та розвиток
взаємозв’язків.
