Філософія використовувала терміни “бути”, “буття” для визначення не просто існування, а того, що гарантує існування.
Антитезою буття, або дещо, є ніщо. Всі конкретні форми буття, наприклад, зірки, рослини, тварини, ніби “виникають” із небуття і стають наявним, актуальним буттям. Але буття вже існуючого, як би довго воно не тривало, приходить до кінця й “повертається” в небуття, втрачаючи дану форму буття.
Діалектика і полягає у тому, що перехід у небуття є знищенням даного виду буття та перетворенням, становленням його в іншій формі. Утворення тієї або іншої форми буття є результатом переходу однієї форми буття в іншу. Небуття завжди відносне, в абсолютному смислі небуття немає.
Категорія буття – одна із найбільш стародавніх філософських категорій. Усі вчення античності містили її як центральну категорію. Чи то була сукупність природних елементів, або логос, який виконував роль енергійного принципу всього існуючого, – все це так або інакше являло собою конкретні форми прояву буття.
Серед основних форм буття розрізняється:
буття речей (тіл), процесів, що у свою чергу поділяється на буття речей, процесів, стан природи, буття природи як цілого; буття речей і процесів, вироблених людиною;
буття людини, яке поділяється на буття людини у світі речей і специфічне людське буття;
буття духовного (ідеального), що існує як індивідуальне духовне й об’єктивне (позаіндивідуальне) духовне;
буття соціального, яке ділиться на індивідуальне (буття окремої людини в суспільстві та історичному процесі) і суспільне буття.
три рівні фактичного існування буття – неактуальне, актуальне і потенціальне. Минуле буття є вже неактуальним, воно має конкретно-історичний характер, і його матеріалізована спадщина, знання про нього допомагає, а нерідко і перешкоджає виявити сутність, протиріччя і потенції актуального буття. Та дійсність, яка існує в теперішній час, є актуальним буттям. Воно також є конкретно-історичним. Потенціальний рівень буття відображає можливе буття у майбутньому часі. Це буття може відбутись, а може і не відбутись, може розвиватись по одному варіанту або “сценарію”, а може – по другому або третьому. Межі між минулим, теперішнім і майбутнім – часові критерії буття, рівні його існування або неіснування. Просторові характеристики буття діалектично пов’язані з часовими критеріями.