- першим і єдиним предметом гідним уваги філософії може бути тільки людина;
- пізнати людину узагальнюючими засобами науки неможливо,оскільки кожна людина унікальна й неповторна;
- людина може осягнути себе через внутрішнє переживання,самозаглиблення.
- кожна людина проходить 3 стадії самопізнання і самоутвердження: 1)естетичну,коли людина прагне здобувати все нові й нові життєві враження; 2)етичну коли людина стабілізує своє життя дотримуванням моральних норм; 3)релігійну,коли відчуваючи виправданість своєї індивідуальності прямим відношенням до Бога,людина діє на цій засаді, не знаючи ніяких соціальних чи моральних обмежень.
К'єркегор уперше використав термін "екзистенція" для позначення таких особливостей людського буття, як неузасадненість та вихід за всі й всілякі межі. Слово "екзистенція" перекладається з латини як "існування ", але у вихідному значенні воно вказує на вихід за межі усталеного, встановленого. К'єркегор використав це слово в застосуванні винятково до людини, для позначення найперших особливостей людського способу буття, і тому став ідейним попередником екзистенціалізму — впливової філософської течії XX ст. Екзистенціалізм висунув тезу абсолютної цінності людського існування. Самим глибинним знанням про природу людини екзистенціалізм визнає усвідомленість нею власної смертності і недосконалості. Представники екзистенціалізму не робили спроб проникнути в методологічні аспекти науки чи розкрити природу моралі, релігії, мистецтва. В центрі їхньої уваги були питання провини та відповідальності, рішення та вибору, ставлення людини до смерті тощо, а проблеми науки, релігії, моралі, мистецтва цікавили їх лише настільки, наскільки вони стосувались названих питань. Основними проблемами екзистенціалізму стали: людина як унікальна істота, філософія буття, гуманізм, історія західноєвропейської цивілізації, проблема свободи та відповідальності, смерті як найпотаємнішої суті людського існування, проблема часу як характеристики людського буття.
