Софісти- вчителі мудрості. Їх не цікавила істина. Вони вчилися мистецтву перемагати супротивника в суперечках. Ототожнювали мудрість із знанням, вмінням , здатністю доказувати все, що вони вважали необхідним, вигідним. Користуючись енциклопедичними знаннями і мистецтвом риторики.. Це призвело до релятивізму. Релятивізм проявляється у правовому мисленні. Гіппій вважав «закон тиранізує людину і примушує її до багатьох таких речей, які суперечать природі» Крітій вважав «Коли… закони заважали тому, щоб чинити насильство відкрито, злочини почали скоювати таємно, тому вигадали страх перед богами». Пратогор висловлює думку «що будь-яка річ допускає два протилежні висловлювання» Істинне і хибне. Значення софістів було в тому що людина стала центром філософських пошуків і саме мислення стає темою філософських роздумів.
