Людство не могло обходитись без вирішення світоглядних питань від самого початку свого існування. Тому філософія як теорія не може бути найпершою формою світогляду, бо будь-яка теорія передбачає попереднє існування простіших форм знання. Історично першою формою світогляду прийнято вважати міфологію — розповіді або переповідання про богів та ін. На перший погляд може здаватися, що міфи — це казки. Проте для давньої, архаїчної людини міф був єдиною формою світосприйняття. Він був єдиною можливою дійсністю. Особливою силою володіло в міфі слово. Проте вже давня людина не була тотожною із природою хоча б тому, що вона почала виготовляти штучні знаряддя праці і це почало все більше віддаляти людину від природи. І призвело до дискурсивного мислення яке рухається послідовно до певних результатів. Дискурсивне мислення суперечить міфологічному, тому внаслідок історичного розвитку людської діяльності міфологічна свідомість починає руйнуватися. Міф розкладається, і із нього виділяється ціла низка напрямів духовної діяльності, це для цивілізованих суспільств. Всі ці напрями духовної діяльності зберігають свою певну і первинну спорідненість із міфологією.
