Глибокий концептуальний зміст має інший визначний твір Есхіла — трилогія «Орестея» (458 p.). Три драми, що входять до трилогії, — «Агамем-нон», «Хоефори» та «Евменіди» - розповідають про жахливу долю царського роду Атрея, що панує на острові Аргос. Над усіма представниками цього роду тяжіє прокляття, що пов'язане зі злочином Атрея, який вбив рідного брата. З того часу всі нащадки царя втягнуті в ланцюг кривавих вчинків, коли кожна розплата за злочин стає новим злочином та ґрунтом для помсти: син Атрея Агамемнон приносить у жертву свою дочку Іфігенію, за що ЇЇ мати Клітемне-стра вбиває свого чоловіка, але через деякий час сама гине від руки власного сина Ореста. Жахливе коло фатально запрограмованих вбивств розривається втручанням богів Афіни й Аполлона, які, згідно з ідеалами суспільного життя полісної демократії, віддають долю Ореста до рук ареопагу - колегії суддів, демократично обраних з найкращих афінських громадян. Цей суд виніс вирок на користь Ореста (це трактується, звичайно, як визнання пріоритету батьківського права над материнським).
Отже, вагоме ідеологічне підґрунтя «Орестеї» - осудження звичаю кровної помсти та визнання колективної розумової волі, яка може врегулювати хаос суспільних відносин. Проте цей аспект твору не є домінуючим. Глибший філософський зміст пов'язаний з образними категоріями злочину та розплати, фатальної неминучості, визначеності, невідворотності певних подій в індивідуальному людському бутті.
