Інша справа - «Іліада». В її сюжеті присутня також доля героїв, ці насамперед головного героя - Ахіллеса, про що Гомер повідомляє свого читача на самому початку першої пісні поеми. По мірі розвитку поеми, в ній все ясніше представлена доля героя, який протистояв Ахіллесу - троянського вождя - Гектора, в деяких місцях та навіть у окремих піснях «Іліади», займаючого, чи не найголовнішу роль. З іменами Ахіллеса та Гектора сплітаються імена та подвиги інших головних героїв. З троянської сторони їх небагато - Еней, Паріс, Главк, з ахейської - багато царів та героїв Еллади та острівної Егеїди. Їх подвигам віддається деяка перевага в порівнянні з троянськими вождями. Своєрідність цієї поеми вже в структурі її композиції, адже вона народжується, наповнюється подробицями й деталями, розгортається у всеосяжну картину життя, звичаїв, моральних засад, культури античного світу із маленького зернятка, із піщинки в плині часу - гніву Ахілла внаслідок його сварки з воєначальником усіх греків Агамемноном.
Якщо виключити з тексту «Іліади» нечисленні побутові, ліричні, інтимні сцени, «короткі біографічні нариси», діяння та сварки богів і богинь, деякі описуючі місця, то все останнє в поемі майже буквально наповнено кровю. Це сцени масових поєдинків, що наповнені жахливими подробицями, описання мук помираючих, про які Гомер говорить з суворою та нещадною прямотою, майже з «протокольною» точністю. Звичайно, вражає конкретність і лаконізм зображення таких сцен.
