Героїчний епос (з грец. «епос» — слово або оповідання) — збірна назва фольклорних творів різних жанрів, в яких у легендаризованій формі відображено волю, завзяття народу в боротьбі проти ворогів, зла, гноблення. В такому епосі прославляється розум, сила, мужність воїнів, богатирів, народних героїв. Витоки героїчного епосу лежать в усній народній творчості
Герой завжди сильний силою свого народу, персоніфікує як краще, так і гірше у своєму народі. Герой гомерівських поем живе в особливому світі, де поняття "всі" й "кожен" означають те саме.
Герой - прабатько, дитя богів і людей. Герой прагне зробити подвиг, щоб здобути собі безсмертну славу.
Герої розділяються на кілька типів. Є герої загальгрецького значення: Геракл, Ясон, Тесей. Є більш локальні. Деякі герої зробили подвиги сили (архаїчні герої - Геракл, Ахілл, Тесей). Є культурні - зробили щось суспільно корисне, створили суспільні норми або вчили греків творенню. Приклад - Тріоптолем, що дав притулок Деметрі, і вона навчила його вирощувати хліб. Дедал - винайшов слюсарні інструменти. Інтелектуальні герої - Едіп, розгадав загадки та Одіссей - межовий герой, інтелект і сила.
Насамперед у цей період відбуваються подвиги сили - знищення чудовиськ. Мотивація вчинків - герої шукають вічної слави, тому що їм відмовлено у вічному житті. Але це з'явиться й у пізньому героїзмі.
