Існує три аспекти практичної оцінки характеру якого-небудь конкретного
стилю керівництва: авторитарність, демократичність, ліберальність.
Відповідні аспекти можна виділити в діях будь-якого керівника, якщо
простежити за ними протягом достатньо тривалого часу.
За домінування одного з них (аспектів) практичні стилі керівництва
відповідно позначають як:
· авторитарний;
· демократичний;
· ліберальний.
Авторитарний стиль керівництва характеризується тим, що керівник будує
свою поведінку у відповідності з принципами формальної структури. Такий
керівник тримає дистанцію у стосунках з колективом, прагне уникати
неформальних контактів. Він бере на себе всю повноту влади та
відповідальності за те, що відбувається в колективі, прагне особисто
контролювати весь обсяг стосунків в організації, звертає увагу не лише
на результат, але й на процес. Керівник такого типу, як правило,
владний, вимогливий, орієнтований лише на цільову функцію.
Демократичний стиль керівництва визначається тим, що керівник поєднує в
ий стиль керівництва визначається тим, що керівник поєднує в
своїй роботі орієнтацію як на формальну так й неформальну структуру
взаємин з підлеглими, підтримує з ними товариські стосунки. Прагне
розподілити владу між собою та підлеглими, у прийнятті рішення враховує
думку колективу, прагне контролювати лише кінцевий результат, не
вдаючись до подробиць процесу.
Ліберальний стиль керівництва передбачає, що керівник максимально
орієнтований на підтримку неформальних стосунків з співробітниками.
Керівник надає своїм підлеглим повний простір, вони самостійно
організовують свою діяльність, рішення приймаються колегіально. Керівник
лише у випадку необхідності втручається до процесу, здійснює контроль,
стимулює працю.
Необхідно зазначити, що не існує універсального оптимального стилю
керівництва колективом, здатного забезпечити рішення завдань, що стоять
перед ним, та нормальний соціально-психологічний клімат. В різних
конкретних ситуаціях ефективним може виявитись той чи інший стиль або їх
гармонійне поєднання.
