Педагогічна діяльність— вид діяльності, змістом якого є навчання, виховання, освіта і розвиток підростаючого покоління.
Завдання вчителя — якнайглибше зрозуміти учня, задовольнити його запити, допомогти у становленні особистості. Це посилює роль особистісних взаємин у педагогічному процесі і акцентує на важливості моральних аспектів. Такий вид діяльності може бути професійним і непрофесійним. Непрофесійною є педагогічна діяльність батьків із виховання дітей у сім’ї. Професійна педагогічна діяльність передбачає спеціальну освіту, тобто оволодіння системою спеціальних знань, умінь і навичок, необхідних для виконання функцій, пов’язаних із певною професією. Людину, яка професійно займається педагогічною діяльністю, називають вихователем, учителем, викладачем, педагогом. Педагог— фахівець, який має спеціальну підготовку і професійно здійснює навчально-виховну роботу в різних освітньо-виховних системах.
Діяльність педагога є неперервним процесом розв’язання різноманітних завдань і реалізується в таких видах:
а) викладання (управління переважно пізнавальною діяльністю школярів);
б) виховна робота (організація виховного середовища та управління різноманітними видами діяльності, зокрема пізнавальною, вихованців із метою їх гармонійного розвитку);
в) класне керівництво (організація навчання і виховання учнівського колективу в певному класі);
г) діяльність із самоосвіти і професійного самовиховання;
ґ) управлінська діяльність (діяльність керівників освітніх закладів та їх заступників);
д) організаторська діяльність (діяльність організаторів дитячого та юнацького руху в школі і поза нею);
е) методична діяльність (діяльність методистів із вивчення досягнень психолого-педагогічних наук і передового педагогічного досвіду);
є) позашкільна діяльність (робота у позашкільних закладах, дитячих кімнатах міліції);
ж) науково-дослідницька діяльність (діяльність педагогів-експериментаторів).
Завдання і зміст навчання та виховання всебічно розвиненої особистості зумовлюють такі функції вчителя:
— інформативну (учитель транслює певну інформацію);
— розвивальну (розвиває мислення, уяву, мову школярів);
— виховну (формує переконання, систему ставлень, готовність до налагодження стосунків з оточенням);
— орієнтувальну (орієнтує в різноманітній інформації, моральних цінностях);
— культурологічну (сприяє засвоєнню культурних надбань суспільства, загальнолюдських ідеалів, системи цінностей, формуванню базової культури особистості);
— мобілізаційну (мобілізує на виконання вправ, завдань, справ);
— стимулювальну (шукає шляхів переведення дитини на позицію суб’єкта власної життєдіяльності, щоб дитина «захотіла» вчитися, розвиватися, виховуватися);
— конструктивну (конструює урок, позакласні заняття, різнорівневу самостійну роботу і спілкування тощо);
— комунікативну (спілкування з учнями, їхніми батьками, колегами по роботі);
— організаційну (організовує учнів, інших учителів, батьків, самого себе на уроки, позакласні заходи тощо);
— соціалізуюча (готує дитину до встановлення взаємних стосунків з реальним соціальним середовищем, яке не завжди ідеально організоване);
— управлінську (керує діяльністю учнів, спрямовує в необхідному напрямі, привчає дітей до самоврядування);
— діагностичну (володіє інформацією про стан дитини, визначає рівень, недоліки та прогалини в знаннях, вихованості, готовності до взаємодії із соціальним оточенням);
— дослідницьку (досліджує особистість учня, дитячий колектив, навченість і вихованість школярів);
— прогностичну (передбачає зміни, що відбуваються з учнями, дитячим колективом, прогнозує їх динаміку на основі виявлення і аналізу певних тенденцій);
— психотерапевтичну (надає дитині вчасну психологічну допомогу, спрощує, а не ускладнює життя учня, запобігає виникненню в його житті конфліктів, пом’якшує або компенсує негативні впливи, допомагає жити у злагоді з оточенням та у згоді із самим собою);
— рекреаційну (створює умови для ефективного навчання, вчасного відновлення фізичних та психічних сил учня);
— здоров’язберігальну (сприяє збереженню і зміцненню фізичного, психічного, духовного здоров’я учнів);
— коригувальну (вносить зміни в діяльність учнів, загалом у педагогічний процес та його результати, виправляє недоліки);
— методичну (аналізує рівень власної роботи, використаних методик, визначає їх ефективність, виявляє та усуває недоліки, накреслює перспективні зміни, розробляє нові методичні підходи та прийоми власної діяльності і діяльності учнів).
Усі функції, які виконує вчитель у процесі професійної діяльності, можна розглядати у кількох проекціях і на різних рівнях: термінальні, або функції-цілі (навчальна, виховна, розвивальна, соціалізуюча та ін.); інструментальні, або функції-засоби (інформативна, діагностична, стимулювальна, прогностична, психотерапевтична, рекреаційна та ін.), операційні, або функції-прийоми (управлінська, коригувальна, методична та ін.) (В. Семиченко).
Учитель реалізує означені функції у різноманітних видах викладацької і виховної діяльності.
