9 не уверена0
На особистість дитини повинні бути орієнтовані процеси виховання і освіти, творча діяльність згуртованого колективу педагогів-однодумців і учнів.
Сутність етики комуністичного виховання Сухомлинського полягала в тому, що вихователь вірить в реальність, здійсненність і досяжність комуністичного ідеалу, вимірює свою працю критерієм і міркою ідеального.
Сухомлинський будував процес навчання як радісну працю:
• важливість формування світогляду учнів;
• важлива роль в навчанні відводилася слову вчителя,
• художній стиль викладу,
• твору разом з дітьми казок, художніх творів.
Сухомлинський розробив комплексну естетичну програму «виховання красою». У радянській педагогіці свого часу став розробляти гуманістичні традиції вітчизняної і світової педагогічної думки.
Він виховував у дітях особисте ставлення до навколишньої дійсності, розуміння своєї справи і відповідальності перед рідними, товаришами і суспільством і, що головне, перед власною совістю.
Основні принципи його вчення про виховання:
1) Неповторність кожної дитини.
2) Ні нездатних, бездарних і лінивих дітей
3) неравество розумових здібностей дітей. (Тут немає протиріччя з пунктом 2, тому що у дітей різні задатки розумових здібностей. Нездатних немає, вихованню підвладний кожен, а ось як саме буде побудовано виховання - це залежить від того, що ми маємо на початку, тобто від здібностей)
4) Індивідуалізація навчально-виховного процесу. Грубо кажучи до кожного учня свій особливий індивідуальний підхід. АЛЕ "Досвід переконує, - пише В. О. Сухомлинський у статті" Народний учитель ", - якщо в школі, скажімо, шістсот учнів, то це означає, треба шукати шістсот індивідуальних стежок."
5) Виявлення індивідуальних особливостей учнів (задатків, нахилів, обдарованість і тд). Диференційований підхід до навчання.
6) Кожен учень - особистість! Головним завданням щодо реалізації цього принципу є збереження і розвиток у дитини почуття людської гідності. Це завдання В.А. Сухомлинський вважав одним з найважчих і найтонших завдань педагога і, судячи з того, як часто зустрічається поняття людську гідність в його працях, представляється значимим. Поважне ставлення до человеческомудостоінству, людської особистості учня є, говорячи словами В.О.Сухомлинського, найважливішим педагогічним інструментом, оскільки дає можливість зберегти всі гарні людські якості, які були закладені у дитини від народження, - доброту, людяність, невгамовність, і не дає можливість розвинутися поганим властивостям - безвольною і мовчазною покірності, безсердечності, жорстокості.
Кінцева мета такого підходу - "творити дуже ніжну, тонку річ: бажання бути хорошим, стати сьогодні краще, ніж учора".
7). Отримання позитивних почуттів від навчання. Успішний учень, може пишатися від того, що він досяг таких ого-го висот. Це погано. =>
8) Навчання через подолання труднощів. Це дозволяє талановитому учневі не зазнаватися. Сухомлинський вважає, що "слід вміло вести підлітка шляхом подолання труднощів".
9) Дослідницький підхід до предмету вивчення. Навчання - це важкий розумову працю, щоб ця праця була успішною, навчання має бути цікавою. Цікавим може бути не тільки предмет пізнання, але і шлях пізнання. Шлях пізнання цікавий, коли учень сам досліджує об'єкт вивчення.
10) Самостійний розумову працю у учня в процесі навчання.
11) Людяність, чуйність, тактовність до учнів.
12) Оцінка як інструмент виховання, а не покарання.
13) Взаємозалежність особистості і колективу (?)
14) Учитель повинен любити свою роботу, бути вискокваліфіцірованним фахівцем, володіти вискоім моральними качетсве і підходити творчо до процесу виховання.
