Їм були виявлені кілька видів батьківського авторитету:
• авторитет придушення. Це найстрашніший вид авторитету. Найбільше таким авторитетом страждають батьки. Діти, як правило, забиті, безвольні;
• авторитет відстані. Батьки приділяють дитині якомога менше часу;
• авторитет педантизму. В цьому випадку навпаки. Батьки надмірно опікують своїх дітей;
• авторитет любові або «помилковий» авторитет. Батьки готові піти на багато поступок, аби діти їх слухалися;
• авторитет доброти. В цьому випадку дитяча слухняність також організується через дитячу любов стійкістю, м'якістю і добротою батьків.
__
Суттєву роль у виховній роботі батьків відіграє батьківський авторитет, який, за висловом А.С. Макаренка, містить "все батьківське і материнське життя — роботу, думку, звички, почуття й прагнення"1. Авторитет (лат. auctoritas — влада, вплив) — це загальновизнаний вплив, що його справляє на переконання і поведінку людей певна особа, соціальна група чи інститут завдяки їхнім особливостям і заслугам.
А.С. Макаренко приділяв значну увагу місцю і ролі батьківського авторитету в сімейному вихованні дітей. Адже діти ще не мають достатнього соціального досвіду, відбувається активний процес його успадкування, і вияви авторитету батька і матері можуть позитивно чи негативно впливати на збагачення дітей їхнім соціальним досвідом. Виділяють два види авторитету: істинний (справжній) і фальшивий. Істинний авторитет відбиває такі особливості поведінки батьків:
• авторитет любові до дітей, здатність творити духовне тепло, радість. "Праця любові, — писав В.О. Сухомлинський, — це і є свідоме прагнення до того, щоб у дітях утвердити самого себе, продовжити у них своє духовне багатство. Якщо ви по-справжньому любите своїх дітей, якщо віддані і вірні їм, ваша любов до дружини з роками не лише не слабшає, але стає більш глибокою і єдиною. Любов — ніжне, тендітне, вередливе дитя мужності. Продовжувати себе у своїх дітях — це значить бути мужнім у любові?"
• авторитет знання передбачає обізнаність батьків з особливостями фізичного і соціально-психічного розвитку дитини, її повсякденними успіхами та труднощами у навчанні, знання інтересів та вподобань, кола друзів, товаришів;
• авторитет допомоги має виявлятися не у виконанні за дитину її обов'язків у сфері праці, навчання, а в методичній пораді: як доцільніше виконати те чи інше завдання, у створенні сприятливих ситуацій для подолання труднощів. Адже лише у самостійній наполегливій діяльності відбувається активний розвиток особистості. Виконання за дитину її обов'язків ослаблює, збіднює особистість;
• авторитет вимогливості передбачає достатній і об'єктивний контроль матері та батька за ретельним виконанням дочкою чи сином своїх обов'язків, доручень у всіх сферах діяльності. Якщо це робиться систематично, у дитини поступово формуються звички відповідальності за виконання обов'язків і доручень;
• авторитет правди ґрунтується на загальнолюдській моральній нормі — "не бреши". Лише правда у взаєминах батька з матір'ю, з дітьми, іншими членами сім'ї найвище цінується дітьми. Брехні приховати не можна. Рано чи пізно брехня став очевидною, приносить дитині страждання та розчарування у тих, хто сказав неправду;
• авторитет поваги ґрунтується на гуманістичній сутності виховання. Маленька дитина — це не лише біологічна істота, а Людина, Особистість. Вона перебуває в стані активного розвитку, вступає у взаємини з іншими людьми (старшими, молодшими), припускається помилок, у неї ще мало соціального досвіду, знань. Але дитину потрібно поважати як найбільшу цінність: вона — Людина.
Поряд з виявами справжнього авторитету у поведінці батьків нерідко зустрічаються вияви, за словами А.С. Макаренка, так званого фальшивого авторитету: авторитет фальшивої, удаваної любові, авторитет відстані між батьком чи матір'ю і дитиною, авторитет чванства, авторитет педантизму, авторитет резонерства, авторитет безмірної доброти і вседозволеності, авторитет фальшивої дружби, взаємин "на коротку ногу", авторитет підкупу, авторитет подавлення, деспотичної реакції на будь-які відхилення дитини від норми поведінки.
Батьки, які прагнуть оволодіти педагогічною культурою, мають постійно аналізувати свої дії, критично ставитись до виявів фальшивого авторитету і витісняти їх із власної поведінки.
У системі сімейного виховання необхідно дотримуватися таких правил:
• люби свою дитину; радій її присутності, сприймай її такою, якою вона є, не ображай П, не принижуй, не порушуй її впевненості в собі, не піддавай її несправедливому покаранню, не відмовляй їй у твоїй довірі, дай їй привід любити тебе;
• постійно вдавайся до похвали дитини за її правильні вчинки. Цим ти спонукаєш її до активної дії;
• оберігай свою дитину від негативних фізичних і моральних впливів;
• створюй у сім'ї моральний затишок. Нехай сімейне вогнище буде джерелом спокою, радощів, поваги, справедливості та захищеності;
• будь для своєї дитини взірцем поведінки, доброчинності;
• підтримуй щирі родинні зв'язки з бабусями і дідусями, іншими родичами, друзями;
• не забувай, що діти люблять гратися. Знаходь час для організації цікавих ігор з ними;
• залучай дитину до посильної праці разом з дорослими;
• створюй умови, щоб дитина набувала життєвого досвіду, долала труднощі;
• чекай від дитини тільки таких думок, суджень і оцінок, на які вона спроможна залежно від рівня розвитку, соціального досвіду;
• привчай дитину до толерантності, культури спілкування з ровесниками, старшими і молодшими;
• залучай дитину як повноцінного члена сімейного колективу до розв'язання побутових проблем, що виникають у сім'ї;
• не виконуй за дитину тих завдань, з якими вона може впоратися самостійно;
• домагайся, щоб вимоги до дитини були однакові від усіх членів сім'ї;
• наполегливо працюй над формуванням у дитини почуттів гуманізму і милосердя у ставленні до людей, природного довкілля;
• постійно залучай дитину до різноманітних видів діяльності.
_
А.С. Макаренко обосновал систему ложных родительских авторитетов, влияющих на успешность воспитания ребенка в семье и во многом определяющих его социальный портрет. Система ложных родительских авторитетов включает следующие виды:
Авторитет подавления. Это самый страшный авторитет, хотя и не самый вредный, говорил о нем А.С. Макаренко. Суть данного авторитета заключается в том, что в семье царствует отец, и его террор держит в страхе всю семью. Такой отец часто и по пустякам раздражается, сразу хватается за палку или ремень. Авторитет подавления учит детей маневрировать, вызывает «детскую ложь и человеческую трусость». Подобные отцы встречались не только в 30-е годы, когда учительствовал А.С. Макаренко. Силовое решение семейных проблем нередко встречается и в нашем обществе, наполняя его или «слякотными», никчемными людьми, или тиранами, готовыми мучить в отместку за свое нерадостное детство.
Авторитет расстояния. Есть такие родители, которые убеждены: чтобы дети их слушались, надо меньше с ними разговаривать, подальше держаться и выступать «как начальство». Особенно такой вид ложного авторитета, по мнению А.С. Макаренко, свойствен некоторым интеллигентским семьям. Здесь отцы неприступны. У них отдельный кабинет, в который никому не дозволено входить. Он и обедает отдельно, и развлекается отдельно. Детьми, как правило, занимается бабушка или домработница. Не правда ли, звучит актуально! С той лишь разницей, что авторитет расстояния присущ в основном в нашем обществе семьям новой «элиты». Ребенок в подобных семьях растет в материальном достатке, чего не скажешь о достаточно эмоциональных взаимоотношениях с родителями. Как правило, он окружен целым сонмом чужих людей, выполняющих педагогические функции. Такому ребенку одиноко, и он ищет доступные способы удовлетворения своих потребностей в общении с близкими людьми. Но суррогатные отношения не восполняют той пустоты, которая рождается в его сердце. Результатом такого авторитета могут стать и алкоголизм, и наркомания повзрослевшего сына или дочери.
Авторитет чванства. Это особый авторитет расстояния, но более вредный, поскольку такие родители пытаются возвыситься над обществом в целом, и над своей семьей в частности. В семье постоянно обсуждаются заслуги такого родителя, его достоинства. К остальным людям родители относятся с высокомерием. Это рождает и в ребенке элементы высокомерного отношения к сверстникам. Или, наоборот, ребенок вырастает с твердым убеждением, что его отец (или мать) возвышаются над всеми людьми, причем этому возвышению способствуют не столько их личные заслуги, сколько та поза, в которой ребенок привык видеть своих родителей.
Авторитет педантизма. Это своеобразная бюрократическая родительская педагогика. Родители обращают внимание на своих детей гораздо больше, чем в предыдущих случаях, но делают это с большой долей бюрократизма. Они уверены, что каждое сказанное ими слово должно восприниматься детьми как высшая истина. Свои распоряжения они стараются отдавать холодным тоном, и они тут же превращаются в непреложные законы. Такой родитель в каждом движении ребенка видит нарушения. Он пристально следит за поведением, словом своего чада и постоянно готов к его притеснению. Если родителю что-то не нравится — кинокартина, друзья ребенка и пр., то это явление или действие или человек объявляется несостоятельным, а подчас и вредным и ребенку запрещается общаться или смотреть кинокартину, читать книгу и т. п.
Авторитет резонерства. Это самый «нудный» вид ложного авторитета. Родители буквально «заедают» ребенка своими нотациями, брюзжанием, поучениями, назиданиями. Им кажется, что именно в поучениях и назиданиях основная педагогическая мудрость. Именно постоянные нотации могут принести хорошие воспитательные плоды. Это, как правило, угрюмые семьи, в них мало радости, улыбок, хорошего настроения. Родители, стремясь к совершенству, непогрешимости, стараются быть добродетельными в глазах своих детей.
Авторитет любви. Самый распространенный вид ложного родительского авторитета. В основе этого вида авторитета лежит убеждение родителей в том, что послушными дети могут быть лишь тогда, когда они любят своих родителей. Кажется, в чем же здесь «ложность»? Любовь детей к родителям — естественное чувство, на котором базируются ценности семьи. Но здесь происходит перенасыщение любовью. Родители на каждом шагу демонстрируют свои чувства. Это выражается и в постоянном сюсюканье, признаниях в любви. Ребенку некогда передохнуть. Если он не слушает родителей, те немедленно начинают сомневаться в любви ребенка к ним. Они ревниво следят за выражением лица ребенка, постоянно требуют ответных ласк и признаний. Это очень опасный вид ложного родительского авторитета, поскольку он учит детей лавировать, выбирая выгодное для себя «сотрудничество» с родителями. Дети видят, что от домочадцев можно добиться всего, если постоянно признаваться им в любви, демонстрировать свои нежные чувства. Это влияет на формирование ребенка в семье, который с малых лет понимает, что если подыгрывать людям, то можно получить максимум выгоды для себя.
Авторитет доброты. По мнению А.С. Макаренко, это самый неумный вид родительского авторитета, поскольку детское послушание здесь тоже организуется через любовь, но выражается она в мягкости, уступчивости и доброте родителей. Они все разрешают ребенку, им ничего для него не жалко. В таких семьях очень боятся конфликтов, и, предупреждая их, родители жертвуют ценными, радостными и искренними взаимоотношениями со своими детьми. Семейный мир имеет высокую цену, выраженную в воспитании ребенка эгоистом, считающим, что весь мир существует для него. Педагогический вред этого вида заключается в том, что ребенок, усваивая подобный тип родительского поведения, приобретает отрицательный опыт, и впоследствии он непременно скажется на взаимоотношениях родителей и детей.
Авторитет дружбы. По мнению А.С. Макаренко, такой вид авторитета присущ в основном интеллигентным семьям. Дружба в подобных семьях достигает крайнего предела, поскольку родители не умеют правильно построить взаимоотношения с детьми, забывая, что они являются воспитателями, а дети — воспитанниками. В таких семьях нередки панибратские отношения, где дети называют родителей небрежно Петьками и Машками, потешаются над ними, грубо их обрывают, поучают на каждом шагу. Здесь царит педагогика «бессилия», которая приносит отрицательные плоды, поскольку дружба предполагает прежде всего наличие уважения друг к другу.
Авторитет подкупа. Это самый безнравственный вид родительского ложного авторитета, поскольку безоговорочное послушание покупается подарками и обещаниями. Действует прямой договор между родителями и детьми. Если будешь хорошо учиться, куплю то-то. Если будешь слушаться бабушку, сделаю то-то. Весьма распространенный вид авторитета в современный семьях с повышенным достатком. Родители чрезмерно занятые собой и своим проблемами, просто откупаются от ребенка. В качестве подкупа может выступать зарубежная поездка, деньги, дорогие безделушки и игрушки. Взрослея, ребенок повышает «ставки». Теперь уже родители откупаются с помощью дорогих мобильных телефонов, музыкальных центров, машин. Нетрудно догадаться, что подобная педагогика приучает ребенка использовать родительский кошелек, формируя бездушного потребителя.
