Виховання і самовиховання - дві сторони єдиного процесу формування особистості
Виховання - це цілеспрямований і організований процес формування особистості. Виховання як педагогічна категорія та процес має свої особливості:
- – двосторонній характер;
- – безперервність та довготривалість;
- – взаємозв’язок, взаємодоповнюваність процесів виховання, самовиховання та перевиховання;
- – багатофакторність різноманітних виховних впливів (батьки, друзі, навколишнє середовище, засоби масової інформації тощо);
- – латентний (прихований) характер результатів виховання;
- – концентризм формування якостей особистості з урахуванням індивідуальних, психічних і вікових можливостей;
- – різноманітність форм, методів і прийомів виховання;
- – специфіка й труднощі оцінювання поведінки та якостей особистості у зв’язку з неточністю методів діагностики виховання.
Самовиховання - свідома діяльність, спрямована на якомога більш повну реалізацію людиною себе як особистості.
За змістом виховання людини виділяються наступні види виховання: Розумове, Трудове, Фізичне, Моральне, Естетичне, Правове, Статеве.
За інституціональними ознаками виділяються наступні види виховання: Сімейне Релігійне Соціальне Дізсоціальне (асоціальне) Корекційне
За домінуючим принципам і стилю відносин виділяються наступні види виховання:
· Авторитарне
· Вільне
· Демократичний
Виховання - це практико-перетворююча діяльність, спрямована на змінупсихічного стану, світогляду та свідомості, знання і способу діяльності, особистості та ціннісних орієнтації воспитуемого.
Сама дитина активна вже з народження, вона народжується зі здатністю до розвитку. Тому основними душевними факторами розвитку людини є самовиховання, самоосвіта, самонавчання, самовдосконалення.
Самовиховання - це діяльність людини, спрямована на зміну своєї особистості у відповідності з свідомо поставленими цілями, сформованими ідеалами і переконаннями. Самовиховання передбачає певний рівень розвитку особистості, її самосвідомості, здатності до її аналізу при свідомому зіставленні своїх вчинків з вчинками інших людей. Важливою передумовою для виникнення і розвитку процесу самовиховання є формування самосвідомості учнівПровідним компонентом змісту самовиховання є формування вольових і моральних якостей. Здійснюючи самовиховання, людина може самоосвічуватися.
Самовиховання починається з самооцінки. Самооцінка формується шляхом порівняння себе з іншими людьми і шляхом зіставлення рівня своїх домагань з результатами своєї діяльності. Адекватна самооцінка дозволяє правильно сформулювати цілі самовиховання. Вона формулюється в тих випадках, коли суб'єкт виявляє думку про себе і своїх вчинках у людей, з якими контактує в родині, у навчальному закладі, на відпочинку; критично зіставляє себе з оточуючими. Якщо результат цих контактів - занижена самооцінка, людина починає знаходити в кожній справі нездоланні перешкоди, втрачає впевненість у собі. Основні прийоми самовиховання:
Самонаказ (Це короткий, уривчасте розпорядження, зроблене самому )
Самонавіювання(самовнушение) (Воно допомагає вести себе не виходячи за рамки прийнятих у даному суспільстві правил культурної поведінки, володіти собою в найскрутніших ситуаціях. )Самокорректировки (дає можливість коректувати загострення пристрастей, привчає тримати себе в руках, швидко заспокоюватися в складних ситуаціях.
Саморегуляція (навчання умінню стежити за зовнішніми проявами емоційних станів; вмінню стримано ставитися до інших людей, терпимо сприймати їх недоліки, слабкості, помилки. У саморегуляції велику роль відіграє рефлексія. Чим вище інтелект людини, чим точніше самоусвідомлення, тим ефективніше функціонує саморегуляція.
Самостимуляция
Самоосвіта - це система внутрішньої самоорганізації не засвоєнню досвіду поколінь, спрямованої на власний розвиток.
Самовиховання передбачає використання таких прийомів, як:
· Самообязательство (добровільне завдання самому собі усвідомлених цілей і завдань самовдосконалення, рішення сформувати у себе ті чи інші якості);
· Самозвіт (ретроспективний погляд на пройдений за певний час шлях);
· Осмислення власної діяльності і поведінки (виявлення причин успіхів і невдач);
· Самоконтроль (систематична фіксація свого стану і поведінки з метою запобігання небажаних наслідків).
