пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» педагогика
» п

Роман «Сповідь сина століття» А де Мюссе (проблематика і поетика)

«Сповідь сина віку» (фр. La confession d'un enfant du siècle) — це одна з перлин французького романтизму, написана Альфредом де Мюссе. Роман розповідає нам про французьке суспільство XIX ст., що після поразки наполеонівських компаній було охоплено жахливою хворобою. Зневіра в старих думках, втрата ідеалів та цінностей минулого й незмога відшукати для себе нові орієнтири призвели до передчасного старіння душі, повного розчарування у власних силах і в житті загалом. Моральна хвороба спіймала у свої тенета всіх. Не обійшла вона і головного героя роману — Октава, яскравого представника свого часу.

Жанрова та художня особливість роману «Сповідь сина віку»[ред. • ред. код]

У вступі до роману Мюссе намагається розкрити суть хвороби століття і, тим самим, суспільну основу трагічної долі героя. Суть хвороби століття полягає у втраті ідеалів, в спустошеності і скептицизмі, в розчаруванні молодого покоління в ідеях Освіти, бо ідеї ці були спростовані практикою буржуазії, що перемогла, і реальна післяреволюційна дійсність виступила як карикатура на те, що обіцяли революції 1789 і 1830 рр. Вступ до Сповіді сина віку показує, що Мюссе був здатний на глибокі узагальнення і тверезу політичну оцінку історичних подій. Незважаючи на складне, деколи захоплене ставлення письменника до Наполеона, Мюссе характеризує його як ката Європи, ведучого на заклання сотні тисяч воїнів; Священний союз і Бурбони представлені ним як царствені павуки, які розірвали Європу на частини, а з пурпурової тоги Цезаря зшили собі вбрання Арлекіна . Мюссе прекрасно розуміє антинародну суть Реставрації і уловлює загнане в підпілля, але не вмираючу незадоволеність обдуреного народу: «Коли ж говорили: «Народ, забудь минуле, обробляй землю і покоряйся», - вони випрямлялися на повний зріст, і роздавався глухий звук. То гуділа в кутку хатини поржавіла і зазублена шабля». В той же час Мюссе, на відміну від письменників демократичного і соціалістичного напряму, відступає перед дозволом поставленого питання, не вірячи в можливість народної перемоги. Сильною стороною роману Сповідь сина віку є глибокий психологізм, який дозволяє письменникові з надзвичайною проникливістю показати трагічність стосунків Октава і Бригіти. Роман Мюссе відображає кульмінацію ідейних протиріч письменника. З одного боку, в Сповіді дано різке засудження буржуазно-паразитичного принципу життя, виражене в трагічних переживаннях Октава. З іншої — показана явна неспроможність самого Октава, який, подібно Лорензаччо, не лише не уміє протистояти мерзенності буржуазного життя, але, навпаки, сам розбещений нею і вже не може відмовитися від прищеплених йому поглядів. Дорога для відродження до нового життя закрита для Октава. Крайній індивідуалізм, скепсис, безвір'я і безперспективність соціальних переконань письменника позбавляють його можливості знайти вихід для своїх героїв. Не маючи сил зробити крок вперед і залучитися до прогресивних демократичних ідеалів, Мюссе робить крок назад і намагається знайти порятунок в релігії. Почавши з гордого виклику божеству (Так це правда, що там порожньо?—кричав Октав, дивлячись в піднебіння, що розкинулося над його головою), герой Мюссе кінчає розкаянням і розчуленням перед розп'яттям, несподівано виявленим їм на грудях його сплячою коханою. Почавши з бурхливих прокльонів розбещеному буржуазному століттю, він кінчає самоосудом і примиренням з тим, що оточує. Розбитий і спустошений Октав відмовляється від коханої, якої не міг принести щастя; він віддає її скромній трудовій людині, якій не властиві бурхливі пориви і егоцентрична зосередженість на своїх терзаннях, настільки характерні для Октава. Роман «Сповідь сина віку» відображає еволюцію романтичного героя від бунтарства до примирення; він відображає в той же час ідейну еволюцію самого письменника. Третій і останній період творчості Мюссе (починаючи з кінця 30-х років) характеризується явним прагненням до примирення з існуючими умовами життя. В багатьох епізодах свого роману Мюссе показав трагічні переживання героя, викликане розпадом етичних засад буржуазно-аристократичного суспільства і скорботною свідомістю безвихідності доль молодого покоління.

Мюссе зосередив свою увагу головним чином на психологічному аналізі переживання героя, блудного сина епохи, що розчарувався в згубних пристрастях і не знайшов для себе жодного ідеалу. Звідує всі насолоди, перетворивши все своє життя на безперервну оргію, Октав поступово переконується в тому, що душевні сили були розтрачені ним негідно, і він намагається знайти в собі можливість етичного відродження. У спорі з другом своїм Дежене, завзятим циніком, Октав захищає особа, він прагне довести, що людина не має бути звільненим від моральної відповідальності за свої вчинки

. Істотним моментом в розвитку сюжету «Сповіді» є русоїстський мотив порятунку особи йод дією благотворного впливу на неї природи і породжуваних сю наївних щирих відчуттів. У селі, куди віддаляється Октав з розбещеного Парижа, починається «друге життя» героя — його любов до чесної і здатної на глибокі відчуття молодої жінки Бригіти Пірсон, і він намагається зцілити свою душевну недугу. Але парижанин Октав приніс сюди, в патріархальне село, свої звички городянина — грубу і хворобливу підозрілість, похмурі ревнощі, недовіра до всього на світі, — і це зумовлює розв'язку роману: ідилія перетворюється на невблаганну трагедію, і герої роману розлучаються назавжди. У «Сповіді сина віку» відбився романтичний культ природи, який протягає і в зображенні сільських жителів, носіїв здорової моралі, людяності і щирих відчуттів. Правда, і тут, серед людей, що втілюють «природну» чесноту, можна зустріти і такого злого інтригана, як священик Меркансон, лицеміра, але що втратив зв'язки з аристократичним Парижем. Саму назву роману видає задум автора, прагнучого показати в нім типові явища сучасності, представити у визнаннях «сина століття» не лише нещастя головного героя, але і трагічну долю всього покоління, до якого він належав. При такому підході до зображення дійсності ліричний або «особистий» роман вбирав в себе значний ідейний і суспільний вміст.

____
 

В романе «Исповедь сына века» (1836) заключена как бы формула эволюции мироощущения Мюссе, заставляющая и самые первые его творческие шаги рассматривать в особом свете. Сюжет романа принципиально интимен, речь идет о горькой и трудной любви двух людей, причем трудности проистекают исключительно от характера героя — окружение, «обстоятельства» в этой истории не играют существенной роли. Но знаменитое историко-публицистическое вступление к роману, эта величественная и скорбная увертюра, расширяет его атмосферу до пределов века, эпохи, создает широкий фон и фундамент. Частную трагедию опустошенной души Мюссе хочет видеть как закономерное «генетическое» следствие


08.06.2016; 21:04
хиты: 124
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь