Роман «Індіана» — літературнии дебют французької письменниці
«Індіана» також був задуманий як спільний роман, але Жюль Сандо так і не взяв участі у його написанні, і Аврора Дюдеван написала твір самостійно. Вона за влас-ними переконаннями не хотіла виступати у літературі під своїм іменем. Видавець наполягав на збереженні псевдоніма, який уже був відомим читачам. 3 іншого боку, Аврора не хотіла випускати у світ книгу під спільним псевдонімом, до якої Сандо не мав жодного відношення. Вихід знайшли: вигадане прізвище залишилося не-змінним, а ім’я Жюль змінили на Жорж.
Критики відразу помітили роман, з’явилися схвальні відгуки у літерагурних газе-тах і журналах. Бальзак свого часу писав: «Зта книга — реакция правдьі на фанта-стику, нашего времени — на средневековье, енутренней драмьі — на вошедшие в мо-ду пеобьгчайпьге происшествия, простой совремеппости - па преувеличепие исторического жанра». I тільки у клерикальних і реакщйних колах твір зустрши во-роже, розглядаючи його як роман аморальний, спрямований проти шлюбу.
Епоха досить чітко визначена у самий роман: дія охопила період з осені 1827 року до кінця 1831 року. Це роки кризи епохи Реставрації, яка спричинила падіння режиму. У романі — лише відгуки цих подій. Навіть розмови про політику носили лише загальний, схематичний характер, що сприймалося тільки як засіб, який до-зволив контрастно протиставити героїв.
За першопочатковим задумом твір мав закінчуватися самогубством Ральфа та Індіани. Але це могло негативно позначитися на виданні книги, оскшьки католиць
ка церква засуджувала самогубство. В останній редакції з’явилася заключна глава зі щасливою кшщвкою.
Російські читачі ща за життя письменниці познайомилися з її творчістю. Роман «Індіана» у перекладі А. та I. Лазаревих вийшов у світ уже в 1833 році і викликав цілу хвилю захоплених.
Уже в першому самостійному романі «Івдіана» (1832 р.) Жорж Санд підняла головну
проблему — «жіноче пигання». Безправ’я жінки в суспільстві авторка розглядала як вира-
ження несправедливого суспільного ладу. «Она не любша своего потому что ее за-
ставляли его любить, и ее сознательная борьба протие любого морального принуждения стала ее второй природой, принципом поведения, законом счастья...». У творі проблема пригноблення жінки переросла у проблему пригноблення людини взагалі.
В основу роману покладені події з особистого житгя письменниці, стосунки з чоловіком і розлучення з ним, але романтично переосмислені й перебільшені. Зміст твору шднятий на рівень великої сощально-моральної проблеми.
У центрі книги — особиста драма молодої жінки Індіани, наділеної палкими по-чутгями й багатим внутрішнім світом. Вона страждала від морального пригнічення з боку чоловіка, полковника Дельмара, і знайшла духовне звільнення у коханні до Раймона де Рам’єра. Але її трагедія зростала у процесі того, як Індіана все більше закохувалася у Раймона, людину скоріше егоїстичну і марнославну, ніж лагідну. Його також любила служниця Нун, яка скінчила життя самогубством через кохан-ня. Хотіла піти з житгя й Індіана, коли Раймон, злякавшись осуду суспільства, від-мовився від неї. Але героїня, відстоючи власну самоцшність та самоповагу, праг-нула докорінного зламу суспільних стереотипів, спрямованих проти жінки.
Конфлікт між Індіаною і Дельмаром поступово розгорівся з нечуваною силою. Героїня покинула чоловіка і вирішила їхати до Парижа розшукувати Раймона. Але він уже забув її і одружився. Коханець відвернувся від Індіани, дізнавшись, що вона покинула будинок чоловіка, бо боявся скандалу. I молода жінка в розпачі поверну-лася назад на острів. Там вона дізналася про таємне і глибоке кохання кузена Раль-фа Брауна. Разом з ним Індіана кинулася у водоспад. Але молоді люди не гинули. Вони щасливо жили, переховуючись від людей у лісах острова Бурбон.
Природна щирість і душевність, молодий запал і невгасима енергія допомогли голо-вній героїні роману знайти своє щастя. Вона зробила свідомий вибір супутника жштя і віднайшла власне призначення: кохати і бути коханою. Тим самим Жорж Санд стверди-ла, що щастя людини поза цивілізацією, у спілкуванні з природою. Цими думками менниця була близька ідеям Ж.-Ж. Руссо. Але у пізніших романах вона відмовилася від такого романгичного фіналу, і герої наступних романів знаходили вихід у самогубстві.
Протягом усієї творчості Жорж Санд наполегливо шукала свій стиль, відмовившись лише від реалістичного споглядання світу, в якому, на її думку, не доси^ь фантазії, ви-гадки й ідеальності. Як письменниця-романістка вона завжди йшла до ідеалу. Під цим вона мала на увазі: «змальовувати людей такими, якими вони повинні бути, а не таки-ми, якими вони є». Ці естетичні принципи відобразились у її наступних романах
