Висновки
Творчість Байрона залишила глибокий слід у світовій літературі, а його життя стало легендою. Він започаткував байронізм та створив образ байронічного героя. Його життя та творчість були сповнені індивідуалістичного бунту. «Паломництво Чайльд-Гарольда» -- перша в європейській літературі спроба розповісти «про час і про себе» на найбагатшому матеріалі післяреволюційної епохи, з уважним розглядом її численних, часом ще загадкових аспектів. В «Дон-Жуані» Байрон виступає суддею моралі і суспільних відносин, виражає своє уявлення про батьківщину, «тюремщицю народів», «напівпедантичну- напівкомерційну» країну, правлячі кола якої силяться надати своїй користолюбній політиці високого морального та релігійного значення. Байрон був не тільки в романтиком. Він писав і в сатиричному напрямі. Його волелюбний характер та визначний талант стали всесвітньо відомими. Байрон мав величезний вплив не тільки на сучасників, а й на наступні покоління. Його життєвий шлях та твори вивчають та досліджують й досі.
Як вже було сказано - Байрон започаткував байронізм та склав образ байронічного героя. Герої Байрона мають риси характеру самого письменника. Вони бунтівні, волелюбні, палкі борці з диктаторством. Але жорсткість їхнього характеру визвана нерозумінням суспільства, важким життям та розчаруванням в ідеалах. Байронічний герой сповнений світовою скорботою через це розчарування. Разом з тим їх сповнює кохання. Приречене кохання, яке стає причиною страждань, та навіть смерті героїв. Життя байронічного героя, в тих епізодах, які розкриває нам автор, присвячене боротьбі зі своїм особистим ворогом. Але героям не завжди вдається його перемогти, а перемога не обов'язково приносить радість та полегшення.
Ми простежили образ байронічного героя в двох поемах Байрона, а саме: «Корсар» та «Гяур», які входять до циклу «Східних поем». Головні герої цих поем є чудовими прикладами образу байронічного героя. Вони відважні бунтівники, які воюють за свободу від тиранів. Вони закохані, але кохання в решті решт приносить їм смерть, або страждання до кінця життя. Герої викликають повагу та співчуття у читачів, хоча їх не можна назвати безгрішними. Вбивство стало частиною їхнього життя. Але не дивлячись на це, вони не втрачають свого благородства та відваги, залишаючись вірними свободі та коханню до кінця.
Не менш важливими в цих поемах є жіночі персонажі. Найвизначнішим в них є пристрасність, сила характеру і така ж любов до свободи як і у бунтівників поем. Жінок поем також можна навати бунтівниками, адже вони виступають проти влади над собою, яка є нормою для Сходу. Так, їм страшно, але страх не сильніший за їх почуття. Вони вірні своєму коханню і готові на все заради коханого. Але і для жіночих персонажів воно нещасливе. Читачі і ахопленням можуть спостерігати, як покірна та тиха жінка Сходу стає сильною та бестрашною у боротьбі за свою свободу та почуття.
Байронізм та байронічний герой у творчості Дж.Байрона
Життя та творчість Байрона вивчали такі дослідники як Р. Усманов, І.Б. Бочкало, М.
Лірика Байрона вже для його сучасників була яскравим втіленням нової, романтичної поезії. Чи не основним художнім відкриттям Байрона стало те, що головним героєм своєї поезії він зробив власну душу. Тут присутній і бунтарський дух, і захист свободи та особистості, а байронічна «світова скорбота» легко стає вираженням найрізноманітніших форм індивідуалізму.
Течія романтизму з такими ознаками отримала назву - байронізм. А героя, який мститься суспільству за те, що воно його відштовхнуло, але й сам страждає, назвали байронічним. Його герой -- розчарований у принадах світу, його не розважає ні багатство, ні слава. Основний його духовний стан -- нудьга. Він незадоволений навколишнім середовищем, не може знайти місце в ньому, звідси його блукання в нетрях власної душі й у світі. Це не національний, а інтернаціональний тип епохи.
Він відчуває світову скорботу, загальну невлаштованість людства. Його душа протестує проти неволі, духовної ницості, обмеженого існування, прагне полинути у світ чистих і світлих почуттів, краси природи, високих ідеалів, але світ надто жорстокий до нього
Байронічний герой самотній і відчужений. Сам того не бажаючи, герой Байрона сіє на своєму шляху смерть та руйнацію. Борючись із злочинним світом, він і сам стає злочинцем. Він несе в собі те начало, яке розчинене в житті оточуючого, ворожого йому світу - начало егоїзму. Світ наклав на нього “каїнову печатку”, сформувавши певним чином його душу. Саме в подвійності, суперечливості душі героя і корениться одне із джерел його внутрішньої трагедії.
1.4 Створення «Східних поем» Дж.Байрона.
Сформувався тип байронічного героя у «Східних поемах», які Байрон написав між 1813 та 1816 роками.). Байрон у 1809-1811рр. подорожував країнами Сходу і був захоплений його пишністю. Його вразив соціальний контраст: з одного боку, рабство, а з іншого необмежена влада тиранів. За словами М. Розанова, саме ця подорож стала причиною написання «Східних поем
Піднесення індивідуалістичного бунтарства в «Східних поемах» було вираженням духовної драми самого Байрона, причиною якої була гибель ідеалів революції. Реакційні романтики прославляють покірність долі, в їх творчості все більше звучать мотиви апатії. Байрон протиставляє їхнім безвільним героям своїх, сповнених пристрастю, глибоким характером. Вони не бояться свого самотнього протесту. Це одразу накладає відтінок трагізму на поеми. Але байронічні персонажі все одно прагнуть дії і не йдуть на поступки.
Людей того часу хвилювали наявні у «східних поемах» думки про загублені людські можливості. Один з героїв поем страждає від «невикористаних сил», інший народжений з великим серцем, яке могло і хотіло творити добро, але зачерствіло під тиском суспільства. Вся увага автора приділена розкриттю великого внутрішнього світу персонажа.
З цього можна виділити основну проблему поем. Нею для всіх «східних поем» Байрона є проблема зіткнення особистості і суспільства. Герой не хоче і не буде миритися з буденністю та несправедливістю суспільства. Він веде боротьбу. У цій запеклій боротьбі та приреченому коханні і є сенс життя героя.
Тож романтичні поеми були новим досягненням Байрона.
1.7 Жіночі персонажі як романтичні герої «Східних поем»
Окрему увагу слід приділити жіночим образам «Східних поем». Вони також несуть в собі частково характер романтичного байронічного героя. Але їх характер м'якший, на відміну від чоловічих образів. Вони слухняні і покірні, як і належить східним жінкам. Але вся пристрасність їх характеру, вся сила духу проявляються лише за певних обставин. Вони йдуть на відчайдушні вчинки, знаючи, що це може обернутися для них смертю. Вони також сповнені скорботи, але іншого характеру. Адже все життя східні жінки проводять під владою батька, а потім чоловіка.
Отже, жіночі образи у «Східних поемах» теж мають риси байронізму. Вони розчаровані у несправедливості світу, вони обирають кохання, свободу та смерть, замість життя під вічним наглядом чоловіка, або батька. Але страждають від свого вибору, не маючи можливості прожити вік з коханою людиною, або помирають, втрачаючи сенс свого життя - кохання. Туга за свободою, розчарування в ідеалах також надають їхнім образам відтінкок байронізму.
