пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

I семестр:
» педагогика
» п

Творчість поетів «озерної школи» (Водсворт .Кольрідж,Сауті)

Поети «Озерного краю» або Народження англійського романтизму

“Озерна школа” — так називали перших англійських поетівромантиків кінця XVIII— початку XX століття, котрі мешкали і творили у знаменитому Озерному краї, розташованому на півночі Англії. До групи цих поетів належали талановиті майстри слова: Вільям Вордсворт, Робєрт Сауті та Самюель Колрідж. Озерний край, який став для них джерелом натхнення, славиться своїми неповторними гірськими та озерними пейзажами. Зелені луги, дзеркальні поверхні озер, величні пагорби та таємничі долини — ця неповторна природна краса надихала митців на творчість. Вільям Вордсворт захоплювався прогулянками цією мальовничою місцевістю, милувався й вивчав її. Цікаво, що в 1810 році він навіть опублікував книжкупутівник “Гід по Озерах”. І сьогодні Озерний край залишився одним із найкрасивіших заповідників Великобританії.

Поети-реформатори мріяли відновити британську поезію, яку вважали штучною, пишномовною, перенасиченою штампами і занадто раціоналістичною та елітарною. Поет Микола Гумільов так писав про творців “озерної школи: Поэты Озерной школы, Кольридж и его друзья, Вордсворт и Саути, виступили на защиту двух близких друг другу требований — позтической правди и позтической полноты. Во имя позтической правды они отказались от условных выражений, ложной красивости языка, слишком легковесных тем, словом, всего, что скользитпо поверхности сознанья, не волнуя его и не удовлетворяя потребности в новом. Их ЯЗЫК обогатился множеством народних изречений и чисто разговорных оборотов, их теми стали касаться того вечного в душе человека, что задевает всех и во все зпохи. Во имя поэтической ПОЛНОТЫ они пожелали, чтобы их стихотворения удовлетворяли не только воображение, но и чувства, не только глаза, но и ухо. Зти стихотворения видишь и слышишь, им удивляється и радуешься, точно зто уже не стихи, а живые существа, пришедшие разделить твое одиночество.”

Збірка поезій “Ліричні балади”, що вийшла друком 1798 року, здійснила справжній переворот у житті тогочасної англійської поезії. У 1801 році з’явилося друге видання збірки з передмовою, в якій Вільям Вордсворт виклав свою поетичну концепцію. Передмова, в якій поетреформатор називає збірку “експериментальною”, стала своєрідним маніфестом британських поетівромантиків.

Збірка “Ліричні балади” є унікальним прикладом співпраці двох великих поетичних талантів: Вільяма Вордсворта і Самюеля Колріджа. Перу Вордсворта належать 27 поетичних творів, Колріджу — 4. Поетреформатор Вордсворт велику увагу приділяв мові своїх поезій, яку прагнув наблизити до народної. Теми для своїх творів поет знаходив у повсякденному житті: “Повсякденне життя я обрав тому, що лише в ньому все природно і правдиво; за його умов простий, нічим не прикрашений побут не суперечить прекрасним та вічним формам природи”. Вордсворт ідеалізував сільський побут, зробивши центральним героєм поезій людину з народу. Він також наголошував на визначальній ролі природи в житті поета: “Природу пізнає не розум, а чуйне серце. Природа — великий учитель.”

Самюель Колрідж, навпаки, тяжів до фантастичного, утаємниченого та містичного. Справжнім поетичним шедевром став його безсмертний філософський твір “Оповідь про Старого Мореплавця”. Це сумна історіяпро моряка, який страждає за скоєний ним гріх — убивство заради забавки величного морського птаха альбатроса. Поету вдалося з неперевершеною майстерністю поєднати у своєму творі вигадку і дійсність, зануривши читача у вир трагічних подій, які відбуваються на кораблі, що перетворився на своєрідного Летючого голландця. Про поему дуже поетично висловився Микола Гумільов, яка ним була блискуче перекладена: “Она написана размером английских народних баллад, с повтореннями тоже в народного духе. Зто как бы приближает ее к читателю, которому хочется ее петь, как пелись когдато позми, послужившие для нее образцом. Повторення подчеркиванием наиболеє значительных мест гипнотизируют нас, заражая напряженным волнением рассказчика. Рифмы, порой возникающие посередине строки, звеня в коротком размере, как колокольчики, усиливают магическую музику позми.”


 

Озерна школа

Вордсворт (WORDSWORTH) (1770-1850), КОЛРИДЖ (COLERIDGE) (1772-1834),' САУТИ (SAUTHEY) (1774-1843) - англійські поети, об'єднані загальною назвою "озерна школа" або "лейкисти" (від англ. lake - озеро). Якийсь час вони жили в краї, що славився своїми озерами, - Кемберленде Хсев. Англія).

Всі троє із захватом зустріли Французьку революцію, в ідеях якої їх залучали етичні цінності. Під її впливом Колридж і Саути мріяли виїхати в Америку й створити там комуну " Пантисокра-Тию". Вордсворт уважав проект утопічним і хотів зайнятися поліпшенням життя селян в Англії. Із цією метою він збирався видавати журнал "Человеколюб". Після якобінського терору1 всі вони розчарувалися вреволюции.

Основні принципи поезії "лейкистов" сформульовані в "Передмові" до другого видання "Ліричних балад" (1800). Вони затверджують перевагу Уяви над просвітительським Розумом. За допомогою фантазії й інтуїції поет може глибше проникнути в суть речей і характерів. Вордсворт підкреслює й виховну функцію мистецтва. Поети - пророки й законодавці суспільства, вони несуть моральну відповідальність за долі людей

Поезія "лейкистов", при неповторній своєрідності кожного, має загальне: опираючись на народну творчість, вони писали "для всіх, мовою, доступною кожному" (Вордсворт). А. С.Пушкін привітав орієнтацію поетів "озерної школи" на народну баладу: "Добутку англійських поетів виконані глибоких почуттів і поетичних думок, виражених мовою чесного простолюдина".

Відмітні ознаки літературної балади "лейкистов" - ліричність і драматизм. Головні герої - прості люди, хоронителі багатовікових традицій

Основним предметом поезії Вордсворта стало сільське життя. На думку поета, у простій обстановці й повсякденним ситуаціям яскравіше розкриваються людські страсті. "Пасторальні" балади2 Вордсворта розповідають про важке положення селян і їхніх родин: про гору людини, що повинен зарізати останню вівцю і його дітей будуть приречені на голодну смерть ("Остання із череди"), про розпач дівчинки, оказавшейся проти волі в місті й тужної по рідних місцях ("Мрії бідної Сьюзен").

Іноді предметом міркування поета ставали звичайні картини природи: невибагливі квіти, веселий метелик, маленька пташка. Згідно Вордсворту, природа допомагає жити, дає радість і заспокоєння

Якщо Вордсворт через незначні ситуації зображує сильні почуття, то предметом поезії Колриджа стає незвичайне й надприродне. У своїх баладах він показує, як таємниця уривається в нормальний плин життя й порушує її.

Оповідання про долю старого моряка - героя балади Колриджа "Сказання про старого Мореплавця" - пронизано атмосферою страху й жаху. Історія життя простої людини, що совершили злочин і раскаявшегося у вчиненому, яскраво передає авторську думку - возлюбив природу, усвідомивши її божественність, людина може відродитися кжизни.

У поемі "Кристабель" Колридж зображує зустріч молодої дівчини Кристабель із прекрасної Джеральдиной, в очах якої світиться зміїний вогонь. Дотепер образ таємничої Джеральдини викликає спори: чи перебуває вона під впливом колдовских чарів або ж сама їх втілює

Мир балад Саути - таємничий і загадковий. Саути захоплює казковість фольклору, що проявляється при зображенні відьом, кровожерливих примар, чортів і мерців. "Балада, у якій описується, як одна бабуся їхала на чорному коні й хто сидів спереду" заснований на мотиві боротьби диявола за людську душу. Однак надприродні образи й ситуації, використовувані поетом, не викликають жаху й страху

Для балад Саути характерно штучне нагнетение драматизму ("Застереження хірурга") і виділення дидактичного3 початку ("Суд божий над єпископом").

 


08.06.2016; 20:31
хиты: 115
рейтинг:0
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь