Специфіка романтичного світосприйняття. З перших кроків розвитку романтизму в центрі його світосприйняття стояла особистість художника, яка є спроможною осягнути, що є невловимим для раціонального аналізу. Філософ І. Фіхтепроголосив творчу особистість носієм позаособистого самореалізуючого себе „Я”, яке існує „на матеріалі” смертної людини, а втім є набагато величнішим за неї. Таким чином особистість романтика набуває значення пророку, але пророку іронічного. Романтична іронія як особливе естетичне явище, вперше набула визначення в творчості Фрідріха Шлегеля. Взагалі термін означає у перекладі з грецької „удавання”. Іронічним з давніх часів називали заперечення або осміяння, що награно вдягається у форму згоди або схвалення. Іронія – це вид комічного, коли смішне (на відміну від гумору) ховається під маскою серйозного и таїтьв собі відчуття переважності або скептицизму. Свобода була незаперечною цінністю для всіх поколінь романтиків. Велика Французька революція показала велич людського духу, натхненного чуттям власної незалежності від тисячолітніх авторитетів. Але вона показала незатребуваність самостійності для широких мас, для яких свобода обернулася розрухою, голодом, втратою звичних умов життя. Так у філософії німецького романтизму зароджується думка про існування двох світів – матеріального і духовного – яка пізніше виллється в ідею двосвіття.
