На рубежі XVIII—XIX ст. в європейській літературі утверджується новий напрям — романтизм. Його можна розглядати як своєрідний відгук на соціальні та економічні зміни в житті Європи наприкінці XVIII ст. Головними подіями, що дали поштовх до зародження романтизму, були Французька буржуазна революція 1789 — 1794 рр. та наполеонівські війни, що розпочалися після неї, промисловий переворот в Англії Подальший розвиток романтизму припадає на період Реставрації (1815 — 1830 рр.) та 30 — 40-ві рр. Згодом домінуючим напрямом став реалізм, на зміну якому у 1870 — 1900 рр. прийшов натуралізм.
Передумови виникнення романтизму:
Світоглядні: ідеї братів Шлегелів, Ф. Шеллінга, І. Канта, И. Фіхте та ін.
Естетичні: сентименталізм, угрупування «Буря і натиск», творчість Й. Гете і Ф. Шіллера, теорія народності Гердера.
Історичні: історичні події в Європі, зокрема Велика Французька революція 1789 — 1794 рр.
Романтизм виник у той час, коли Європа пережила сильне духовне розчарування у зв'язку з подіями Французької революції 1789 — 1794 рр. та наполеонівськими війнами. Ставилися під сумнів переконання, що людині під силу перебудувати на краще суспільний порядок на основі розуму, і це пригнічувало. Адже революція привела до суспільної гармонії, вона скінчилася розгулом насильства і кривавим «якобінським терором». Так було завдано удару по вірі в розум, його могутність, силу. Саме цим пояснювалося глибоке розчарування, яке охопило багатьох митців-романтиків. і. Саме тут треба шукати витоки образу розчарованого в житті героя, оспіваного романтиками.
Передромантизм — явища і тенденції в європейській літературі й духовній культурі II половини XVIII ст., які підготували ґрунт для розвитку романтизму.
Риси:
• зростання інтересу до середньовічної літератури та народної творчості;
• відведення головної ролі уяві, фантазії, творчості;
• виникнення поняття «романтичного», що передувало появі терміна «романтизм».
Ранній романтизм (кінець XVIII — початок XIX ст.)
Доба наполеонівських війн та період Реставрації утворили першу хвилю романтизму. В Англії це творчість поетів Дж. Г. Байрона, Персі Буші Шеллі, Дж. Кітса, романіста В.Скотта, у Німеччині — майстра сатиричної прози Ернста Теодора Амадея Гофмана і блискучого лірика й сатирика Генріха Гейне.
Розвинені форми (20—40-ві рр. XIX ст.).
Друга хвиля романтизму розпочинається після липневої революції у Франції та після повстання у Польщі, тобто після 1830 р.
Під впливом європейського романтизму розвивалася американська література, яка вела початок від цього часу і була представлена романістичними творами Дж. Ф. Купера, Е. По.
Пізній романтизм (після революції 1848 р.).
Загальні естетичні принципи романтизму:
• містичне відчуття (багато моментів безпосереднього спілкування з божественним світом);
• кохання — шлях пізнання таємниці буття;
• ствердження самостійності, неповторності кожної людини;
• центр уваги перенесений із зовнішнього світу у внутрішній;
• заперечення канонів у творчості;
• поет — вільний творець, який має право висловлювати у своїх творах власне «я». Він ставить себе високо над натовпом;
• фантазії відводиться головне місце; розуму — другорядне;
• незвичайний герой у незвичайних обставинах (розчарований, самотній — спустошений життям, пасивний; з другого боку — бунтар, протестант);
• любов до неясних сюжетів минулого часу, віддалених країв (особливо Індії);
• пошуки ідеалу;
• відкриття краси народного мистецтва — казок, пісень, легенд та переказів;
• незадоволення суспільним ладом.
Усі романтики вважали, що існував трагічний розрив між їхнім уявленням і реальним життям. Людина у мистецтві романтизму завжди трагічна: вона не сприймала дійсність, знаходилася у дисгармонії з собою, вона — бунтар і жертва. Тому романтичний напрям передбачав ліричний бурхливий вияв почуттів. Зі сцени лунали заклики до свободи, до захисту людської гідності.
_____или-_____________
Социально-исторические предпосылки развития романтизма
Понятие "Литература XIX в." включает прежде всего два направления в искусстве - романтизм и реализм. На рубеже XVIII-XIX вв. в европейской литературе утверждается новое направление - романтизм. Его можно рассматривать как своеобразный отклик на социальные и экономические изменения в жизни Европы в конце XVIII в. Главными событиями, которые дали толчок к зарождению романтизма, были Французская буржуазная революция 1789-1794 гг и наполеоновские войны, начавшиеся после нее, промышленный переворот в Англии Дальнейшее развитие романтизма приходится на период Реставрации (1815-1830 гг) и 30-40 -Виррих. Впоследствии доминирующим направлением стал реализм, на смену которому в 1870-1900 гг пришел натурализм.
Предпосылки возникновения романтизма:
Мировоззренческие: идеи братьев Шлегелив, Ф.Шеллинга, И.Канта, И.Фихте и др..
Эстетические: сентиментализм, группировки "Буря и натиск", творчество И.Гете и Ф.Шиллера, теория народности Гердера.
Исторические: исторические события в Европе, в частности Великая Французская революция 1789-1794 гг
Романтизм возник в то время, когда Европа пережила сильное духовное разочарование в связи с событиями Французской революции 1789-1794 гг и наполеоновскими войнами. Ставились под сомнение убеждение, что человеку под силу перестроить к лучшему общественный порядок на основе разума, и это угнетало. Ведь революция привела к общественной гармонии, она кончилась разгулом насилия и кровавым "якобинским террором". Не удалось утвердить свободу и справедливость и наполеоновским солдатам. Так был нанесен удар по вере в разум, его могущество, силу. Именно этим объяснялось глубокое разочарование, охватившее многих художников-романтиков. Оно нашло свое выражение в пессимистическом тоне и трагическом окраске творчества. Именно здесь надо искать истоки образа разочарованного в жизни героя, воспетого романтиками.
Стремительное восхождение Наполеона к вершине славы стало для многих романтиков примером смелого дерзания, духовного раскрепощения личности. И пусть вскоре выдающиеся люди Европы осудят Наполеона по его жажду власти, имперские амбиции и жестокие завоевательные войны - в памяти людей надолго останется образ Героя. Именно здесь заключаются истоки активного в жизни героя романтизма - героя-бунтаря, героя-протестанта.
Трагическое и героическое в романтическом искусстве тесно переплетены. Сочетание героического, бунтарского настроения и трагического разочарования находим в произведениях писателей-романтиков, в частности в произведениях великого английского поэта Дж. Г. Байрона.
