Більшовицький тоталітаризм означав партійно-державну монополію на владу та істину в усіх сферах суспільно-політичного, господарського і духовного життя, встановлення безмежного контролю над армією та іншими силовими структурами, над профспілками і громадськими організаціями, над засобами масової інформації, освітою, церквою тощо.За масштабами діяльності і за розмахом знищення населення власної країни сталінський тоталітарний режим не має рівних у світовій історії. Мова йде про десятки мільйонів громадян. Антинародна політика призвела до колосальних людських, природних, матеріальних і духовних втрат. Розпочинаючи із вигаданої “справи СВУ” 1929-1930 рр., з арештів початку 30-х рр., тобто ще задовго до вбивства у Ленінграді С. Кірова (1 грудня 1934 р.), в УСРР почалося справжнє гоніння на інтелігенцію – еліту народу. Жертвами репресій стали С. Єфремов, В. Чехівський, А. Ніковський, Й. Гермайзе, М. Зеров, М. Хвильовий, Л. Курбас та сотні інших. М. Скрипник та М. Хвильовий у страхітливому 1933 р. покінчили життя самогубством.
В Україні протягом 1930-х років було розкрито до 100 “ворожих” організацій, центрів”, “блоків”. Масштаби політичних репресій не можуть не вражати. В Академії наук України, за неповними даними, було репресовано 250 чол., із них 19 академіків.
Розгромлено Спілку письменників: 89 чол. розстріляно, 64 заслано, а 83 змушені були емігрувати. Під репресії потрапили
Ю. Коцюбинський, С. Косіор, П. Постишев, Й. Якір, І. Дубовий, П. Любченко та багато інших.
5 грудня 1936 р. була затверджена сталінська Конституція СРСР – конституція “переможного соціалізму”, а 30 січня 1937 р. – Конституція УРСР, до якої увійшли положення союзної конституції. Закони СРСР були
обов’язковими на території республіки.
В СРСР утвердилися єдина офіційна ідеологія та єдина партія; було ліквідовано інакомислення на всіх рівнях і у будь-яких проявах; проводилася політика наступу на релігію; придушення інтелігенції; закриття альтернативних громадських установ та об’єднань; усунення від влади членів інших партій та призначення на керівні посади тільки комуністів (для цього у Конституції було закріплено положення про керівну роль ВКП(б); створення нового типу радянської номенклатури і т. п. Надмірно зміцнився адміністративний апарат – опора сталінщини: кількість службовців в СРСР з 1928 р. по 1940 р. зросла майже у 4 рази. У країні утвердилася атмосфера взаємної недовіри та пошуків ворогів народу.
Сформульована Сталіним “теорія” загострення класової боротьби у ході соціалістичного будівництва призвела до безпідставних репресій безневинних людей. Чим більшими були здобутки соціалізму – тим більше з’являлось “ворогів народу”. В свою чергу, масові репресії забезпечували насадження у суспільстві почуття страху, як основного стимулу до праці і послуху, а також дармову робочу силу для великих будов через табірну систему.
