29 квітня 1918 р. в Україні відбувся державний переворот. До влади прийшов талановитий царський
генерал українського походження П. Скоропадський, що був відомий в Україні як організатор Вільного козацтва.
Вночі 30 квітня 1918 р. під його контроль перейшли всі найважливіші урядові інституції. Тоді ж П. Скоропадський підписав “Грамоту до всього українського народу”. Нею ліквідовувалася Центральна Рада, її уряд, земельні комітети. Українська Народна Республіка перейменовувалася на “Українську державу”. Уся законодавча й виконавча влада до скликання Сейму мала належати гетьманові. Прерогативи його влади були розписані в “Законі про тимчасовий державний устрій України”. Гетьман призначав Отамана (Голову) Ради міністрів, затверджував і скасовував склад уряду, виступав найвищою посадовою особою у зовнішньополітичних справах, верховним воєначальником. Він мав право оголошувати амністію, а також воєнний чи особливий стан. Це свідчило, що на зміну демократичній формі управління приходить авторитарна.
Внутрішня та зовнішня політика П. Скоропадського.
В Україні була відроджена російська схема територіально – адміністративного устрою: посади губернаторів замінено на губернських і повітових старостів, міську і повітову міліцію замінено на державну варту. Перевибори до органів місцевого самоврядування проводились на підставі майнового цензу. В Українській Державі було сформовано дієздатний Кабінет міністрів та стабілізовано економічне життя на основі приватної власності; налагоджено фінансову систему; створено державний бюджет; розв’язано
проблему залізничного транспорту. У грошовий обіг запроваджено гривню та засновано низку українських банків. Посилено дисципліну на виробництві, скасовано 8-годинний робочий день.
Значних успіхів було досягнуто у сфері культури та освіти: функціонувало понад 150 українських шкіл; було створено державні університети у Києві і Кам’янець-Подільському; відкрито Державний український архів, Національну галерею мистецтв, Український історичний музей, театр драми й опери та ін.
14 листопада відбулася урочиста церемонія відкриття Української академії наук, президентом якої став В. Вернадський. Було також проголошено закон про Українську автокефальну православну церкву.
Під гаслом боротьби з німецько-австрійською окупацією протягом весни – літа 1918 р. в Україні виникло понад 200 більшовицьких підпільних організацій, груп і осередків. У липні у Москві відбувся І з’їзд Комуністичної партії більшовиків України. КП(б)У сформувалася як складова частина РКП(б)
Повстанські загони очолювали представники різних політичних сил: у Київській губернії - лівий есер М. Шинкар, у Чернігівській – більшовик М. Кропив’янський, у Катеринославській, в районі Гуляй-Поля – анархіст “батько” Махно.
У складних внутрішньо – і зовнішньополітичних обставинах гетьман 14 листопада 1918 р. опублікував Грамоту про федерацію України з небільшовицькою Росією. Для виконання цього завдання було створено уряд проросійської орієнтації. Подібні дії ще більше загострили ситуацію в Україні і привели до краху Гетьманщини у грудні 1918 р.