пользователей: 30398
предметов: 12406
вопросов: 234839
Конспект-online
РЕГИСТРАЦИЯ ЭКСКУРСИЯ

Українське бароко вархітектурі та образотворчому мистецтві.Архітектурні памятки доби козацького бароко,рококо,класицизму

 

Прихід Ренесансу мав також велике значення для подальшого розвитку українського зодчества, особливо українського бароко. Барокове мистецтво й архітектура, що були вершиною мистецьких досягнень у західній та східній Європі, отримали високу оцінку в Україні XVII ст. і, поєднавшись тут з місцевим мистецтвом, особливо цегляною кладкою, створили новий неповторний стиль українського бароко. На жаль, більшість шедеврів українського бароко не збереглися — частково через більшовицьку політику руйнації храмів, частково через те, що специфічне відгалуження цього стилю — так зване «козацьке бароко» — було представлене дерев'яними церквами. Бароко — стиль архітектурних ансамблів. Більшість ансамблів українських монастирів складалося в різні часи, часто — ще в давньоруський період, але їх остаточне формування відбулося в епоху бароко, коли всім будівлям надавалося єдине стильове обличчя (монастиріПридніпров'я та Лівобережжя України, Софійський ансамбльВидубицький монастир у Києві).У цей же час за проектом італійського архітектора Растреллі було збудовано Маріїнський палац, що є сьогодні державною резиденцієюПрезидента України.(Почаївська лавра, Успенський кафедральний собор Харкова).

Стиль рококо- репрезентував вироджене бароко.Творили не сакральні споруди,а інтер»єри (гедонізм-прагнення отримати естетичне задоволення,підвищена чуттєвість). Найкращі зразки архітектури доби рококо в Україні: Покровська  і Набережно-Миколаївська  церкви на Подолі, Лаврська дзвіниця, Андріївський собор  у Києві, катедра св. Юра у Львові .

Класицизм-укорінений у раціоналістичну основу. Класицизм означає взірцевий. Основні риси: антична традиція, просвітницькі ідеали, нормативність і симетрія, перевага громадських цінностей над власними почуттями,пафос суспільності і порядку.( Спасо-Преображенський кафедральний собор (Дніпропетровськ), Вознесенська церква (Ромни), Сумська обл., Миколаївська церква, с. Диканька, Полтавська обл.).

29.Образотворче мистецтво 17-18 ст.

Тенденції:обстоювання власних традицій,посилення ролі козацтва. Живопис розвивався у декількох напрямках: монументальний(чимало розписів у дерев’яних церквах), іконопис (Рутковський,Конзелевич).

Портретне мистецтво. Парсуна - портрет,який носить на собі печать іконопису; парадний портрет,що зображує ідеалізовану особу. Образ козака Мамая - одинокий ,сидить підібгавши під себе ноги,з бандурою чи кобзою,зображує всі необхідні козаку речі. Образ козака-лицаря.

30. Становлення національної культури (1780-1830 рр.). Період зародження нової української культури характеризується виникненням посиленого інтересу до історичної минувшини рідного народу, його побуту і мистецьких здобутків. Із необхідності задоволення чисто практичного інтересу лівобережної старшини до історії своїх родів виникає широкий рух за вивчення історії козацької України. Починають збирати історичні матеріали – літописи, хроніки, грамоти та інші державні документи.

Українську літературу періоду національно-культурного відродження започаткував поемою “Енеїда” Іван Котляревський (1769-1838). Безперечно, її появі передував тривалий розвиток літератури розмовною мовою, зокрема численних бурлескних (жартівливих) поем та інтермедій другої половини ХVІІІ ст., але “Енеїда” зуміла відкрити для читача багатющу скарбницю народної мови. І.Котляревський показав, як можна на основі українського побуту та фольклору створити літературний шедевр, який пробудив інтерес до народного життя, додав оптимізму в складних умовах колоніального поневолення. Котляревському належить велика заслуга й у відродженні української драматургії. Його п’єси “Наталка Полтавка” та “Москаль-чарівник” сповнені гуманізму й любові до народу.

На кінець ХVІІІ й на початок ХІХ ст. припадає зародження українськог світського театру у формі кріпацького та аматорського. Відомою була трупа акторів-кріпаків поміщика Гавриленка, який у селі Озерках Кобиляцького повіту збудував театральний зал. Акторів поміщицького театру в селі Качанів ці на Чернігівщині знав Т.Шевченко, який під враженням про їхнє життя написав повість “Музикант”. Аматорські групи існували в Харкові, Полтаві, Ніжині, Києві, Одесі, Кременчуці та інших містах і селах. Перший постійний театр засновано у Харкові (1789); активну роль у театральному житті міста відігравав Г.Квітка-Основ’яненко. У полтавському театрі режисером і актором певний час був І.Котляревський. Відомий також театр в селі Кибінцях Полтавської губернії, яке належало поміщикові Трощанському, де режисером був Василь Гоголь-Яновський. Серед акторів тих часів виділяються своїм талантом Михайло Щеп кін (1788-1863) та Карпо Соленик (1811-1851). М.Щеп кін став основоположником сценічного реалізму не тільки в українському, а й у російському театральному мистецтві.


07.06.2016; 20:08
хиты: 98
рейтинг:0
Гуманитарные науки
история
для добавления комментариев необходимо авторизироваться.
  Copyright © 2013-2024. All Rights Reserved. помощь